Ватуйка, -ки, ж.
1) Годовалая коза.
2) = ватуля.
Вельґоґор, -ра, м. Раст. Pisum macrocarpum.
Вого́ник, -ка, м. Огонекъ. Ум. отъ вого́нь.
Добі́р, -бо́ру, м. Отборъ; подборъ.
Кам'янистий, -а, -е. = каменистий. Як ішов ти, Боже, з нами кам'янистими степами. Там гори... кам'янисті.
Мі́дь, ме́ді и міді, ж. 1) Мѣдь. І гуляли вони собі день як золото, другий як срібло, третій як мідь, хоч і додому їдь. Хто б і не письменний був, так дивлячись... що повироблювано горорізьбою з міді... так і той би догадався. А ворітечка з жовтої меді. 2) Апоплексическій ударъ у лошади.
Облупувати, -пую, -єш, сов. в. облупа́ти, -па́ю, -єш, гл. Обковыривать, обковырять, отрывать, отбивать, отбить обмазку. Щоб не облупувало дощем огради, залізом покрили. Облупала стіну, — буду знову мазати, бо погано було.
Пиво, -ва, с. Пиво. Прийди, серце, пива пити. Нехай же где грек з винами, з пивами та в нашу квашу. Ум. пивце.
Рубок, -бка, м.
1) Тонкое полотно. Стара скрині з комори викочує та оксамити, рубки тонкі вибірає та кроїть та приміряє на панночку. III. 39). Шила кошульку з тонкого рубку.
2) Тонкій перкалевый или батистовый платокъ. Шовковий пояс крижі покрив, тонкий рубок на всю голову. Увила головку в рубок тонесенький. Ум. рубо́чок, рубонько. Один рубонько — голову завивати, другий рубонько — дитятко повивати.
Чиняти I, -няю, -єш, гл. Вычинивать, выдѣлывать, дубить. Шевчик шкури чиняє, а він дубом воняє.
