Виставати, -стаю, -єш, сов. в. вистати, -стану, -неш, гл.
1) Быть достаточнымъ ставать, стать. Употребляется только безлично. Як вистало на юшку, то вистане й на петрушку.
2) Выступать, выступить, выйти, уйти. Вже (молода) з панянства вистає, до старих людей пристає.
3) Выдаваться, выдаться впередъ, выступить.
Ліпчи́тися, -чу́ся, -чишся, гл. Липнуть. Ліпчиться тістечко, ліпчиться, не дається у руки вхватиться.
Ме́чет, -ту, м. 1) Печь для хлѣба (у черноморскихъ рыбаковъ). Поставили мечет, чи піч для хліба. 2) Лѣсокъ въ степи.
Мокрі́сінько нар. Совершенно мокро.
Ногавиця, -ці, ж.
1) Штанина.
2) мн. Штаны суконные. Дівки вінки погубили, а парубки ногавиці.
Песя́, -ся́ти, с. = песеня.
Піл, по́лу, м. Родъ наръ, помѣщающихся въ украинской хатѣ вдоль задней стѣны на всемъ пространствѣ между печью и боковой стѣной. Ум. Полик. Полочок. У світлиці да на полочку ой шиє, шиє молода дівчина чорним шовком сорочку.
Подеревеніти, подерев'яніти, -нію, -єш, гл. Одеревенѣть. Як скоро їмость пана оком узріла, на їй тіло подеревеніло. Вона не заплакала, а тілько вся подерев'яніла.
Правдешній, -я, -є. Настоящій. Він правдешній буковинець.
Скатувати, -ту́ю, -єш, гл.
1) Измучить, истязаніями, пыткой. Увидів Христа такого скатованого.
2) Казнить. Бабину дочку прив'язав коню до хвоста й пустив у поле. Так її скатували.
