До́ти, до́тиль, до́тіль, нар. До тѣхъ поръ, до того времени. Доти лях мутив, доки не наївся. Доти ходив, доки не наклав головою.
Зга́рь, -рі, ж. 1) Гарь. Ти хоч би згарь з люльки видовбав. 2) Пригарь въ водкѣ. Пінної без згарі січ відерок опалила суще коропської. 3) Выгорѣвшій лѣсъ. Кози пасуть у згарах — вигорілих лісах. 2) Искры, отлетающія при ковкѣ желѣза.
Зробок, -бка, м. Истощенный работою, негодный уже къ работѣ человѣкъ.
Позвати, -зву, -зве́ш, гл. Позвать. Та позвала, дівчинонька козаченька в гості.
Полунати, -на́ю, -єш, гл. О звукѣ: раздаваться нѣкоторое время.
Помножати, -жа́ю, -єш, сов. в. помно́жити, -жу, -жиш, гл. Умножать, умножить.
Попідводитися, -димося, -дитеся, гл. Подняться, встать (о многихъ). Насилу попідводились уранці, — так уночі почаділи. Употребл. и въ ед. ч., когда глаголъ относится къ собирательному имени сущ. Хліб хоч і поліг трохи од гряду, а потому попідводився.
Порати, -раю, -єш, гл.
1) Обрабатывать (землю), убирать (хлѣбъ). Порати город. Порали ярину.
2) Ухаживать (за скотомъ). Пішов порати скотину.
Придушувати, -шую, -єш, сов. в. придуши́ти, -шу́, -шиш, гл.
1) Придушивать, придушить.
2) Придавливать, придавить.
Свіжина, -ни, ж.
1) Свѣжіе припасы, свѣжее.
2) Свѣжее свиное мясо.
