Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

журба

Журба́, -би́, ж. 1) Печаль, кручина, горесть, грусть, тоска: забота. Журба не матінка. Ном. № 2259. Журба сорочки не дасть. Ном. № 2260. Уже лужечки, бережечки вода поняла, молодую Марусю журба обняла. Мет. 135. От журба йому твій кінь Н. Вол. у. Ой є в мене, мати, ищи журби у хаті: перва журба — дитина малая, друга журба — свекруха лихая, третя журба — милий покидає. Н. п. Козак журби не має. Ном. № 717. Журба сього світу і инші жадоби входять і глушять слово. Єв. Мр. IV. 19. 2) Траурный платокъ (черный съ бѣлымъ). Борз. у. Ум. жу́рбонька, жу́рбочка. З старим життя — сухота моя, з малим життя — журбонька моя. Чуб. V. 700.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 493.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЖУРБА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЖУРБА"
Боковина, -ни, ж. 1) Одна сторона предмета. 2) Полевая доска у плуга. Херс. Ум. боковинка.
Валоб, -ба, м. Родъ толстой доски. Шух. І. 188.
Відчахнутися, -нуся, -нешся, гл. Отдѣлиться; отколоться (о вѣтвяхъ). Оженив сина, а він і одчахнувсь — пішов жити до тестя. Н. Вол. у. Відчахнувсь від нашої православної віри. Стор. МПр. 169. От шкода! Яка гарна гілка відчахнулась. Харьк.
Заколо́тися, -лю́ся, -лешся, гл. Заколоться.
Карман, -на́, м. 1) Карманъ. Ті каптани, та не ті кармани. Ном. № 7921. 2) Небольшой изукрашенный мѣшечекъ, пришитый къ поясу и носимый женщинами. Харьк. у.
Кашовар, -ра, м. Кашеварь. Є в рукописях оповідання Івана Цалібала, кашовара запорожського. Ном. Кашовар, почепивши на вили свитку, зійшов на могилу та знай маха, щоб ішли вечерять. Греб. 401.
Кодкати, -каю, -єш, гл. Кудахтать. Вх. Зн. 26.
Обридно нар. = обридливо.
Одностайний, -а, -е. 1) Единодушный, солидарный. Будьмо одностайні. О. 1862. III. 25. 2) Однородный, весь, вездѣ одинаковый, цѣльный. Гол. Од. 36. Як би земля одностайна, а то зверху супіскувата, а там далі вглиб солончакувата. Новомоск. у.
Світлиця, -ці, ж. Въ малорусскихъ хатахъ чистая комната безъ кухонной печи: вообще комната. Чуб. VII. 382. Kolb. I. 61. Вас. 195. Поставлю я світлицю на високій горі. Грин. ІІІ. 10. Дожидайся мене, серденятко моє, гей та до себе в гості, як виросте в тебе у світлиці трава на помості. Мет. 23. Ум. світли́ночка, світличка, світличенька, світлонька, світлочка. Чуб. V. 939. ІІІ. 315, 391, Грин. III. 261. Та й сів сокіл на віконечку, та поглядає у світлиночку. Грин. III. 47. Світлички невеличкі, та гарні, чистенькі. МВ. (О. 1862. ІІІ. 53).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЖУРБА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.