Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

журити

Жури́ти, -рю́, -риш, гл. Печалить, озабочивать. Не лихо журить, а чужа сторінка та невдала жінка. Чуб. Не журь мене, кажу, моя матінко, моя квітонько! Ти бачиш, я й сама в журбі потопаю. Г. Барв. 527.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 493.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЖУРИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЖУРИТИ"
Воздухоплав, -ву, м. Аэростатъ. Аеростат.... по нашому краще назвати воздухоплавом. Ком. ІІ. 15.
Ґерґета́ти, -ґечу, -чеш, гл. 1) = Ґелґотати. Гуси усе ґерґечуть. О. 1861. І. 322. 1) = Джерґотати.
За́пі́лка, -ки, ж. Передникъ. Желех.
Нахило нар. Наклонно, покато.
Перебийніс, -носа, м. Съ перебитымъ носомъ.
Познущатися, -щаюся, -єшся, гл. Поиздѣваться.
Придабашка, -ки, ж. = придибашка. Станемо собі наші стрілецькі придабашки уповідати. Федьк.
Спанілий, -а, -е. Превратившійся въ барина. Не спанілі, не схлопілі діти України. К. Досв. 2
Стухати, -ха́ю, -єш, сов. в. стухнути, -хну, -неш, гл. 1) Потухать, потухнуть, стухнуть. Нехай свічі до півночі не опухають. Мет. 219. 2) Спадать, спасть (объ опухоли). 3) Худѣть. Поки багатий стухне, то убогий опухне. Ном. № 5677.
Химородний, -а, -е. 1) Капризный, своенравный. 2) Посредствомъ колдовства добытый. Воску з під цих бджіл не годиться давати ни церкву, бо він не чистий, химородний. Грин. II. 322.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЖУРИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.