Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

журити

Жури́ти, -рю́, -риш, гл. Печалить, озабочивать. Не лихо журить, а чужа сторінка та невдала жінка. Чуб. Не журь мене, кажу, моя матінко, моя квітонько! Ти бачиш, я й сама в журбі потопаю. Г. Барв. 527.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 493.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЖУРИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЖУРИТИ"
Варінник, -ка, м. Родъ кухоннаго горшка. Шух. І. 264.
Доли́зувати, -зую, -єш, сов. в. долиза́ти, -жу́, -жеш, гл. Долизывать, долизать.
Зателе́патися, -паюся, -єшся, гл. = заталапатися. Так зателепався, як жид. Ном. № 11273.
Наси́льний, -а, -е. Сдѣланный, совершенный по принужденію, насильно. Він їх не буде насильною роботою морити, на панщину ганяти. Мир. ХРВ. 98. З насильного колодязя води не пить. Ном. № 1088.
Облекшити, -шу́, -ши́ш, гл. Облегчить. Желех.
Переброджувати, -джую, -єш, сов. в. перебрести, -бреду́, -де́ш и перебродити, -джу, -диш, гл. Переходить, перейти въ бродъ. Перебрела дві річеньки й половину ставу. Чуб. III. 128. Дунаю не перебити, не перебродити. Чуб. V. 537.  
Погнівити, -влю, -виш, гл. 1) Погнѣваться. Не погніви: то Бог дав, те й з'їж. О. 1862. IV. 89. 2) Разгнѣвать. Та виломлю калинову квітку та застромлю за білу намітку, щоб сії квітки не подавити, щоб свого роду не погнівити. Мил. Св. 59.
Поперелазити, -жу, -зиш, гл. Перелѣзть (о многихъ).
Татців, -цева, -ве = таточків. Шейк.
Шмигляти, -ля́ю, -єш, гл. Шнырять, бѣгать. Із льоху та в хату знай шмигляє. Шевч. 138. Шмигляв по морю, як циганус. Котл. Ен. IV. 28.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЖУРИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.