Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3

яково
яковось
якого
яконом
якономія
якорець
якорці
якоска
якось
якотіти
якурат
якуратне
ялак
ялець
ялина
ялинка
ялинник
ялиновий
ялинонька
ялити
ялити 2
ялицевий
ялиця
яличка
ялишник
ялівець
ялівка
ялівник
ялівцьовий
ялівча
яловеґа
яловець
яловець 2
яловий
яловий 2
яловиця
яловичий
яловичина
яловіти
яловник
ялоза
ялозити
ялозитися
ялозний
яломок
ялося
яльчик
яма
ямелина
ямелюх
ямище
ямка
ямкуватий
ямлити
ямочка
ямуватий
ямчина
янгел
янгол
янгольський
янголя
яндила
яндола
яничар
яничарка
яничарський
яниченько
янкір
янковський
янчар
янчарка
япина
япинуватий
япон
яр I
яр II
ярва
ярей
ярем
яремце
ярепуд
ярепудів
яретичний
ярець
яриза
ярий
ярина
яринний
яритися
яриця
ярич
ярищечок
ярість
яріти
ярка
яркий
яркість
ярковий
яркуватий
ярмак
ярмалок
ярмарковий
ярмаркувати
ярмарок
ярмарчище
ярмис
ярмівка
ярміз
ярмілка
ярміс
ярмо
ярмулка
ярмурка
ярник
ярниця
ярній
ярок
яропудів
яропужий
ярота
Гомі́вка, -ки, ж. = Гомілка. Вх. Зн. 11.
Гре́бчик, -ка, м. Ум. отъ гребець.
Дово́лі нар. Довольно, достаточно. Доволі буде з тебе й карбованця. Н. Вол. у. І вовк на волі та й виє доволі. Ном. № 1328. На волі — плачу доволі. Ном. № 1332. А дідизни було доволі, — вічний покой предкам і дідам. К. ЧР. I. 65. У Мирн. употреблено какъ сущ. въ значеніи: довольство. Мир. ХРВ. 331. Замолоду натерпівся всього, — поживи хоч зо мною в доволі. Мир. ХРВ. 347.
Засма́люватися, -лююся, -єшся, сов. в. засмали́тися, -лю́ся, -лишся, гл. 1) Обжигаться, обжечься. Іванова хата запалилася, Іванова голова засмалилася. Чуб. III. 205.
Кавонька, кавочка, -ки, ж. Ум. отъ кава.
Кура 2, -ри, ж. Курица. На Юра сховається в житі кура. Ном. № 436. Жура кудкудаче. Вх. Лем. 429. Моя кура жовто-бура, ще й чубок, і на правій ніженьці мотузок. Н. п. Кури сокочуть, у міх не хочуть. Ном. Усі кури на сідалі. Мет.
Нажина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. нажа́ти, -жну, -не́ш, гл. Нажинать, нажать. Поміг Бог нажати сніп; коли б Бог поміг нажати сто кіп. Ном. № 10167.
Підгейстра, -ри, ж. = підгейстер. Прилуц. у.
Позаписувати, -сую, -єш, гл. Записать (во множествѣ). Все, що йому трапилося позаписувати на селі. Левиц. Пов. 237. Всіх позаписував. Драг. 141.
Скринчина, -ни, ж. Плоховатый сундукъ. Твоя хижчина, моя скринчина з біленькими сорочками. Мил. 159.
Нас спонсорують: