Вальбійка, -ки, ж. Корыто. Пайцата жрут з вальбійки.
Гадючий, -а, -е. 1) Змѣиный, гадючій. Гадюча в серці в вас отрута. гадюче кодло. Змѣиное гнѣздо.
2) гадюча морква. Раст. Peucedanum Oreoselinum Moench.
3) Бранное слово. Гадючий сину! Гадючий жид. І ціпка вхопила гадюча дитина.
Лі́то, -та, с. 1) Лѣто. Літо на зіму робить. Летить літо як на крилах. Я дав би дві зіми за одно літо. у-літі, у-літку. Лѣтомъ. Діти, діти! добре з вами в-літі, а зімувати — то горювати. Скинеш оком по тому степу, що колись у-літку пишною травою зеленів. . 2) мн. Лѣта, годы. Пішли мої літа, як вітри круг світа. Уживай світа, поки служать літа. Не зазнала я роскоші, — вже й літа минають. Чимало літ перевернулось, води чимало утекло. Там десь милий чорнобривий по полю гуляє, а я плачу, літа трачу, його виглядаю. Не мав од рода той царь до своїх старих літ дітей. Довелось їй на старости літах збідніти. Меншая сестра літ не доросла. Донка єдина була в його літ дванадцяти. Кохала козаченька два літі, — сама зосталася у світі. дійти літ. Вырости. Як дійшла вона літ своїх, то я без клопоту хліб їла. hа літа. Лѣтами, по лѣтамъ. В старости беруть двох родичів молодого, на літа не молодих. на літі (бути). Быть взрослымъ. Ти на літі і Ярина зріє. з літ вийти (кому́). Быть уже не въ тѣхъ лѣтахъ, когда... Роди, бабо, дитину, коли бабі з літ вийшло. 3) Сѣмя самца. Корова бере літо від бугая. Ум. літечко, літко. Любив же я дівчиноньку та не літечко — два. ...Літечко моє святе минуло хмарою. Кобис, мамко, осідлала коні вороненькі, може би я та здогонив літа молоденькі. Лишень коні вороненькі ноги утомили, літок моїх молоденьких та не здогонили.
Надгина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. наді(о)гну́ти, -гну́, -неш, гл. Пригинать, пригнуть немного.
Обтісувати, -сую, -єш, сов. в. обтеса́ти, -шу́, -шеш, гл. Обтесывать, обтесать.
Обчухати, -хаю, -єш, гл. Почесать вездѣ, вокругъ (когда зудитъ, чешется).
Парій, -роя, м. Отроекъ. Валк. Ум. пароїк. паройок.
Предковіковий, -а, -е. = предковічний. О, слово рідне! Ти стоїш на чари предковікових пам'яток святині
Спинятися, -ня́юся, -єшся, сов. в. спинитися, -ню́ся, -нишся, гл. Останавливаться, остановиться, удерживаться, удержаться. Пішла б на край світа, не спинилась би. Час не спиняється.
Трудити, -джу, -диш, гл. 1) Утруждать, утомлять. На сторону би ходити, коника трудити. Сотні тисяч люду з здоровими до праці руками, котрі наче сам Бог, розгнівавшись, присудив труди ти на одного вельможного дармоїда. 2) = муляти. Мені трудить ногу. Як удариш палицею об тверде, то у руці трудить.
