Будівля Ii, -ля, с. Строеніе, постройка. Любо оком глянуть на сю церкву! Здалека здається, що вона на воздусі стоїть — так вище хотів, і будівля якесь легесеньке. Св. Л. 25.

Виткий, -а, -е. Вьющійся. Витке зілля хміль, виноград. Чигир. у.

Гота́рити, -рю, -риш, гл. Граничить, прилегать къ.... Желех.

Зага́йкати, -каю, -єш, гл. Закричать: «гай! гай!».

Зва́ба, -би, ж. Приманка, обольщеніе.

Коноплище, -ща, с. 1) Мѣсто, бывшее подъ коноплею. Яка паша на коноплищі? Як брали коноплі, то й повиривали погану травицю. Канев. у. 2) Мѣсто, годное для посѣва конопли.

Ло́вчий, -чого, м. 1) Ловчій. Спаслися ми, як пташки з клітки, як з сіті ловчого пірнаті. К. Псал. 292. 2) Ловитель (сказано было о ловившихъ убѣжавшихъ рекрутовъ).

Палитися, -лю́ся, -лишся, гл. 1) Жечься. 2) Горѣть. У грубі вже палиться.

Пороспозирати, -ра́ю, -єш, гл. = розглянути. Вх. Уг. 261.

Роспускати, -ка́ю, -єш, сов. в. роспусти́ти, -щу́, -стиш, гл. 1) Распускать, распустить, дозволить разойтись. Роспустив коні по всій оболоні. Ном. стр. 291. № 32. Роспустив вівчарь вівці та по крутій горі. Мет. 108. Роспустив військо козацьке в славнім місті Жаботині. Н. п. Кажуть таки, що не швидко їх роспустять. — Не журись, може ти його і сього вечора побачиш. Кв. II. 120. 2) Распускать, распустить, распростереть, отпускать, отпустить, дать развернуться, распуститься. Ой ти, дубе кучерявий, нащо гілля роспускаєш. Грин. III. 247. Як широка сокорина віти, роспустили. Шевч. 324. Косоньку роспущу. Чуб. III. 85. Наша пані хупава роспустила рукава. Чуб. III. 235. Чи ти се дав таку коневі силу і роспустив йому хвилясту гриву? К. Іов. 89. Хвіст роспустив. Ном. № 5035. Канчук роспускає. Н. п. О. 1862. II. 97. Роспустіте ж ви шовковий невод. Чуб. III. 300. Червонії хрещатії давнії корогви.... роспустив, до води похилив. АД. І. 218. — губи, морду, язика. Говорить лишнее, много говорить, кричать. Та цить, невістко, та не распускай губи, як бачиш коцюбу, то позбіраєш зуби. Чуб. V. 698. Роспустив морду, як халяву. Ном. № 3445. Не дай рукам волі, то й сам ке підеш у неволю, та язика ще не роспускай. Ном. № 3821. — сльози. Расплакаться. Дивлюсь, а наша Уляна і сльозоньки распустила. Стор. ІІ. 32. — патьоки. Разревѣться. Чого роспустив патьоки? Адже не била, дак і мовчи! 3) Развязывать, развязать. Роспустив того міха, гад і поліз, і поліз з нього. Драг. 8. 4) Распарывать, распороть. Піря вгорі, мов подушку що роспустило. Сим. 211. Роспустю собі черево, повиймаю тельбушки. Мнж. 69. — шкіру. Разрѣзывать, разрѣзать кожу на куски. Вх. Зн. 60. 5) Распространять, распространить. Роспустив королівські листи. К. ЦН. 227. 6) Распускать, распустить, избаловать. Бог нас покарає, що ми так дитину роспустили. МВ. І. 26. 7) Распускать, распустить, растворять, растворить (въ жидкости). Вода вбірає або роспускає в собі по дорозі багато частин. Дещо. О льдѣ: расплавить. Лід распусти. Чуб. I. 73. 8) Гасить, погасить (известь). Славяносерб. у.