Дорщ, -щу́, м. и пр. = дощ и пр. Не проси у Бога дорщу, а проси урожаю. Ум. дорщик.
Зґля́ґатися, -ґаюся, -єшся, гл. Створожиться. Зґляґалось молоко.
Обвіщати, -ща́ю, -єш, сов. в. обвісти́ти, -щу, -стиш, гл. = оповіщати, оповістити. Поки що, а я панові йду обвісти́ти.
Писастий, -а, -е. = писаний 4. Ум. писастенький. Який рушничок писастенький — сірі й білі й червоні смужки.
Пов'язатися, -жуся, -жешся, гл. 1) Надѣть на голову повязку, ленту. 2) Окончить связываніе сноповъ. 3) Образовать завязь. Пов'язались були добре огірки й кавуни, та дощу не було довго, то й в'язь посохла.
Пообпоганюватися, -нюємося, -єтеся, гл. Обгадиться (о многихъ).
Скотити, -ся. Cм. скочувати, -ся.
Стікати, -ка́ю, -єш, сов. в. стекти, стечу, -чеш, гл.
1) Стекать, стечь. Як добрий став, — риба буде, а стече, — болото буде.
2) Сдѣлаться тощимъ, захирѣть (о растеніи)? (Пшениця) на вмолот не теє. Видно дощі захопили, як красувалася: стекла: сказано, зерно як мачина.
3) Хватать, хватить, стать. Вже тепер у мене здоровя не стіка. Хиба у нас грошей не стече весілля справити. Стікає й розуму таке робити!
Українофилка, -ки, ж. Украинофилка, любительница всего украинскаго.
Хвіть! меж.
1) Подражаніе свисту, фюить! А де гроші? — Хвіть! — свиснув Іван. Що ж тут на світі робити? Хвіть-хвіть!
2) Хвать. Хвіть відра! — і собі побігла по воду.
3) Выражаетъ быстрое, рѣзкое движеніе, скачекъ, ударъ. Куди вбіжить на годину — хвіть-хвіть, — уже боржій і з хати. Хвіть, та в бік! насилу я вдержався на ньому, — оттакий то кінь. Хвіть другого по пиці.
