Жити́на, -ни, ж. 1) Ржаной стебель. Бач, житина як добра очеретина. 2) Ржаное зерно. В'язь на огірках завбільшки з житину. Запорошив око житиною.
Заборони́ти, -ся. Cм. заборони́ти, -ся.
Зджо́лґати, -ґаю, -єш, гл. Щелкать, давать щелчки.
Моги́льний, -а, -е. Курганный.
Налі́тувати, -тую, -єш, гл. = налітати. Налітували голуби бо зна відкіля.
Почепини, -пин, ж. мн. Надѣваніе на новобрачную головнаго женскаго убора.
Стілечки, стілечко, нар. Ум. отъ стільки.
Умічати, -чаю, -єш, сов. в. умети́ти, -мечу, -тиш и умітити, -мічу, -тиш, гл. Замѣчать, замѣтить, примѣтить. Кажу ж вам — не вмітив їх гаразд — в чому одіті, а так — довга одежа. Я не вмітив, чи була вона п'яна, чи ні. Я не вмічала, чи були там сліди, — мені й байдуже. Швидко бігли, — затим не можна було їх умітити, які вони були собі на вид. І Пилипиха вже вмічати почала, що дома він не говорить і смутує.
Фарбувати, -бую, -єш, гл. Окрашивать, красить. Cм. хварбувати.
Цебер, -бра, м. Большое ведро, (бадья). У Київі на Подолі козаки гуляють: як ту воду, відром-цебром вино розливають. В-осени ложка води, а цебер болота. Там ходила Галечка, Галечка, цебром воду носила, носила.
2) Кадка, чанъ, лохань. Назбірали (молока) цілий цебер; взяли наварили, а тоді насипали в цебер та й загадали Івану скакать. Ум. цебрик.
