Валити, -лю, -лиш, гл. 1) Валить, сваливать. Своє на ніжки ставить, а чуже з ніг валить. 2) Идти впередъ; двигаться массою. Сліпому нема гори: куди попав, туди и вали. Так валкою і валить. 3) — вал. Прясть вал 2. Нумо вал валити.
Засо́ватися, -ваюся, -єшся, гл. Засоваться, задвигаться. Стара засовалася на місті, мов її що вкусило.
Ли́сячий, -а, -е. = лисичий. Знайшов собі таких хороших кравців, дав їм лисячих... шкурок.
Опам'ятатися, -та́юся, -єшся, гл. = опам'ятуватися.
Позаїдати, -да́ю, -єш, гл.
1) Заѣсть (во множествѣ).
2) Поѣсть (во множествѣ). Москалики-соколики, позаїдали ви наші волики.
3) Заѣсть, погубить (многихъ).
Потерзувати, -зую, -єш, гл. Сильно избить. Побив її, потерзував.
Розібрати, -ся. Cм. розбірати, -ся.
Розчитатися, -та́юся, -єшся, гл.
1) Начать читаться. Само ся світло позажигало, сами ся книги та й розчитали.
2) Увлечься чтеніемъ. Саме тільки розчитався, а тут треба йти.
Сиз, сизий, -а, -е. Сизый. На тім яворі сиз сокіл сидить. Голуб сизий, голуб сизий, голубка сизійша. Сизі орли заклекотали. Ум. сизенький, сизесенький. Постій, постій, козаченьку, мій сизенький орле. Голубочко моя сизесенька, дівчинонько моя вірнесенька.
Улити, -ся. Cм. уливати, -ся.
