Великомовний, -а, -е. Многорѣчивый. Не великомовна була.... усе мовчки.
Дряговина́, -ни́, ж. Болотистое мѣсто, трясина, болото. Cм. драговина.
Закарлю́ка, -ки, ж. Крючекъ, загибъ. Ум. закарлючка.
Істичильно, -на, с. Рукоятка істина.
Клубатий, -а, -е. Съ широкими бедрами. Клубата коняка.
Мара́, -ри, ж. 1) Призракъ, привидѣніе. Вони ж, бачивши його, що ходить по морю, думали, що се мара. Василина з'явилась і счезла, як мара. Що ж се таке? Се не мара, моя се мати і сестра. 2) Злой духъ, разновидность чорта, обморочивающій людей, затемняющій имъ разсудокъ, чтобы завести ихъ въ опасное мѣсто. Туди мене мара несе, де грають музики. Убрався в сажу, як мара. a мара його знає, де він ся подів! A чортъ его знаетъ, куда онъ дѣвался! 3) Сонъ, сновидѣніе, греза. Сон — мара, Бог — віра. Чаще во мн. ч.: мари. Ой місяцю-місяченьку! не світи нікому, тільки мойму миленькому, як іде додому. Світи йому вдень і вночі і розганяй мари. У Левицкаго употребл. въ значеніи: мечты. Не зросла вона в роскоші. Мари об таких хатах раскішних здались їй пустими.
Порано нар. Рановато. Квітки робленої було ще надівати не дає: порано ще каже, небого, ще вигуляйся, підіймись на кірх, — тоді й квітки. Порано встала.
Теплощі, -щів, ж. Теплыя тѣла, тѣла задерживающая теплоту.
Точило, -ла, с. Точило, точильный камень. Наляга, мов коваль на точило. Ум. точи́льце.
Тьмити, тьмлю, миш, гл. Дѣлать темнымъ, мрачить. Та воно тьмить кругом мов ба на дощ.
