Заго́їти, -ся. Cм. загоювати, -ся.
Зга́дувати, -дую, -єш, сов. в. згада́ти, -да́ю, -єш, гл. 1) Вспоминать, вспомнить. Нема гірше, як в неволі про волю згадувати. Хата, 80. Дарувала шиту шовками хустину, щоб згадував на чужині. Хата, 87. Згадай, який прийшов до мене, що ні сорочки не було. Згадала баба дівера, що добрий був. 2) — га́дку. Думать, подумать. Не згадаю гадки, не змишлю я мислі.
Крамарювати, -рю́ю, -єш, гл. Торговать, быть торговцемъ. Дядьки сміються з його, яким він товаром дума крамарювать.
Нудко нар. = нудно. Нудко мені, тяжко мені, — ні з ким розмовляти.
Покошкати, -каю, -єш, гл. = покошлати.
Приходити, -джу, -диш, сов. в. прийти, йду́, йдеш, гл.
1) Приходить, прійти. Коли це приходить до його лисичка та й питає. Прийшов до його отаман його, бере за рученьку, жалує його. Як лихоліття було, то прийшов чужоземець, татарин і ото вже на Вишгород б'є, а далі вже й під Київ підступає. Прийшла звістка до милої, що милого вбито.
2) Наступать, наступить, прійти. Ой як прийде ніч темненька, — я не можу спати. Що як прийде суботонька, — я змиюся й росчешуся. Прийшли літа, минулися, — я їх не лічила. Прийшло на рано, прийшло на вечір. Настало утро, насталъ вечеръ.
3) — до пам'яти. Приходить, прійти въ сознаніе. До смерти своєї до пам'яти не приходив.
4) — на свій хліб. О дѣтяхъ малыхъ: начинать питаться не молокомъ матери, а иной пищей.
Романець, -нця, м.
1) Ум. отъ роман.
2) Раст. Chrysanthemum corymbosum.
Рум'янка, -ки, ж. Раст. Anchusa officinalis L. Ум. румя́ночка. Та гляну я в долиноньку, аж там ходять паняночки та зривають рум'яночки на неділю на віночки.
Хотя нар.
1) Угодно. Не так, як хотя, — так, як мога. Нехай воно буде собі як хотя. Я — мати, вільно мені її за кого хотя віддати. Всі троє коней ходять де хотя.
Широчезний, широченний, -а, -е. Очень широкій.
