Випліскувати, -кую, -єш, сов. в. виплескати, -каю, -єш, одн. в. виплеснути, -ну, -неш, гл. 1) Выплескивать, выплескать, выплеснуть, вылить (жидкость). Не випліскуй води по дурному! Хто випив?... Ніхто. Василь на мене виплескав, як я зомліла. Галька допила і ще виплеснула на стелю, приказуючи: Оттак наші вибрикуйте. 2) Только сов. и несов. в. О хлѣбѣ: дѣлать, сдѣлать изъ тѣста ковригу хлѣба, перебрасывая ее въ рукахъ и хлопая по тѣсту ладонью. Перш виплещи добре хліб, а тоді вже і в піч сажай.
Вищість, -щости, ж.
1) Высшее положеніе, болѣе высокое положеніе.
2) Превосходство.
Возлісся, -ся, с. = узлісся. Вибігає на возлісся; кругом подивилась та в яр...
Десь нар. 1) Гдѣ-то; куда-то; откуда-то. Десь моя дитина на чужій стороні, та нема од неї вісти. Смерть з морозом танцювала, танцювала і співала, і за море десь почвалала. Ой берегом плавала лебедочка з лебедем. Десь ся взяла чорнявая воду брати, взяла тії лебедята заганяти. 2) Вѣроятно, должно быть. Десь ти мене, моя мати, в церкву не носила, що ти мені, моя мати, долі не впросила. Йому десь кислиці сняться. Що то десь розумний! Батьку козацький! десь ти сам боїшся і нас козаків страшишся. Ой, татоньку, мій голубчику, десь я тобі да докучила. 3) Десь-то. Вѣроятно. Ангели десь-то, не люде, засвітили так всюди.
Джиджуру́ха, -хи, ж. Кокетка, франтиха. Cм. Чепуруха.
Заходыты 1, -джу, -дышъ с. в. зайты, -йду, -деш,, гл. 1) Заходить, зайти (куда). Отъ вона заходить въ ту хату. Та йшов козак до дивчыни, зайшов до вдовыци. 2) — за що. Заходить, зайти за что-либо. Уже зайшла за ліс, — не видко вже. 3) О солнцѣ: заходить, зайти, закатываться, закатиться. Не заходь, сонце, не заходь. 4) Заходить, зайти; уходить, уйти. Брехнею не далеко зайдеш. Спасибі Богу, що зайшла десь, а то б уже давно досі скребла моркву. 5) Доходить, дойти, достигать, достигнуть. Напиламся на меду та додому не зайду. Не заходить матінчин та до мене голосок. Ой обсади, мила, голубонько сива, вишеньками двір, ой щоб не заходив, вітер не заносив мого голосочку в двір. Заходять негарнії звісти. 6) Застигать, застигнуть, заставать, застать Заночуйте, добрі люде, Бо мя нічка зайшла. Я грала Розумовського не зайшла затим, що спрежду в другій слободі жила. Заходять нас вісти: Хотять нам дати їсти. 7) Въ карточной игрѣ: ходить, пойти. 8) Начинаться, начаться. Употр. только въ выраж.: свято, празник заходить, зайшов. свято заходить. Наканунѣ самого праздничного дня сейчас послѣ заката солнца, — только относительно этого вечера и употребляется настоящ. выраженіе. 9) — з ким. Водить съ кѣмъ компанію, знаться съ кѣмъ; начинать, начать что-либо дѣлать съ кѣмъ. Се злидні, бідота! Що тобі з такими заходити. Не хочу... з мужиками заходити. Я з поганою не зайду. З дурнем зайди, сам дурнем будеш. 10) Доставать, хватать, хватить, быть въ достаточном количествѣ. Малярі, малярі, красную змалюйте: За мої гроші фарбу не шкодуйте! Кед той вам не зайде, я еще докуплю. 11) Беременѣть, забеременѣть. Ізваріть ту щуку, із'їжте, то ви зайдете. Вона так і зробила: зайшла і цілий год ходила Котився год — родила ужа. То-же значеніе: зайти дитям, — на дитину. Зачать ребенка. Параска зайшла на дитину. 12) — сльозами, кров'ю. Наполняться, наполниться слезами (о глазахъ), затекать, затечь кровью. Сльозами очі заходять. 13) — між ким. Случаться, случиться, произойти между кѣмъ. Зайшло щось межи нами. 14) — у голову. Съ ума сходить, сойти, одурѣть. Миш у голову зайшла заким зерно знайшла. 15) заходыты в речі, — розмову. Вступать в разговоръ. Не дуже в речі захожу: роспитаюсь дороги... та й далі. З Варкою що-дня Павло бачився на-швидку. В розмову вона не заходила. З Марусею вона про се не заходила в розмову. 16) — у сварку. Ссориться, затѣвать ссору. Нехай-же мене Господь милосердний боронить, щоб я з тобою в сварку заходила. 17) — у хмару. Начинать, начать говорить что-то непонятное. Отже и бачу, що ви... в хмару заходите.
Заштабува́ти, -бу́ю, -єш, гл. Забить желѣзными полосами.
Ламаниця, -ці, ж. = ламанка.
Підповнити Cм. підповняти.
Цікавити, -влю, -виш, гл. Интересовать, занимать.
