Верзікати, -каю, -єш, гл. = верзякати.
Добува́нка, -ки, ж. = Добування. 1) «А як твоя, сину, добувачка в батька?» — Еге, ляща по потилиці дав. 2) Та не легка й добуванка. Двадцять літ служив-проклинав, а ся п'ятолітня добуванка, так гірша од пекла здається.
Дубле́ний, -а, -е. 1) Вымоченный въ дубилі. О кожѣ: выдѣланный. 2) Одеревенѣлый, окоченѣлый. Один тільки мови між їми не вів, нікуди й не гляне, зовсім мов дублений. Не ворог, хто уже дублений, не супостат, чий труп нікчемний на полі без душі лежить.
Зва́ння, -ня, с. 1) Званіе. Звання козацьке, а життя собацьке. 2) Въ ариѳметикѣ: наименованіе. Ме́нше, ста́рше зва́ння. Меньшее, большее наименованіе.
Ли́пиці, -пиць, ж. мн. Сѣмена липы.
Нудити, -джу́, -диш, гл.
1) Наводить, нагонять скуку.
2) Томить, мучить. Сюди блудить, туди блудить, під собою коня нудить.
3) Принуждать. Учора у росправі нудили хлопців, щоб призналися, хто вкрав гроші у Грицька. Став ізнов Грицько нудити Настусиного батька (щоб Настусю за його віддав).
4) безл. Тошнить.
5) = нудитися. Ходжу, нуджу по садочку, милого не бачу.
6) нудити світом. Томиться. А Василь собі нудить світом і не знає, на яку ступити. Вечір стою, світом нужу, тебе не видати.
Похмелити, -ся. Cм. похмеляти, -ся.
Риза, -зи, ж. 1) Риза, одежда священнослужителей. Коли не піп, то не микайся в ризи. 2) попови ризи. Родъ писанки. 3) = різа.
Ритки, -ток, ж. мн. У ткачей: снарядъ, при помощи котораго приготовляютъ основу для наматыванія на навой: родъ узкой рамки длиной въ ширину навоя съ рѣдкими поперечными зубьями или перегородками, сквозь отверстія между которыми проходять нити основы. Части: зубья — зубки, (въ Констаниногр. у. кіло́чки), отверстіе между ними — комо́ра, длинныя планки рамки — листовки, концы риток-засувки или замочки.
Судський, -а, -е. = судовий.
