Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гучно

Гу́чно нар. Звонко, громко, шумно. Ком. Р. ІІ. 27. Говорить гучно. МВ. (О. 1862. ІІІ. 72). Разом усі гучно рушили. Г. Барв. 205.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 344.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУЧНО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУЧНО"
Жерсть, -ти, ж. Жесть.
Крижняк, -ка, м. = крижень. КС. 1887. VI. 458.
Мошо́к, -шку́, м. Ум. отъ мох.
Намасти́р, -ра, м. Манастирь.
Невинність, -ности, ж. Невинность. Невинности моєї не зречуся. К. Іов. 57.
Півголосом нар. Въ полголоса. Желех.
Позацьковувати, -вую, -єш, гл. Затравить собаками (многихъ). Двоє цуценяток було, так же сусідські діти своїми собаками позацьковували. Богодух. у.
Поливальник, -ка, ж. Поливальщикъ. Лохв. у.
Розімкнути, -ся. Cм. розмикати, -ся.
Смолівка, -ки, ж. Сосновая лучина. Вх. Лем. 467.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГУЧНО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.