Затру́шувати, -шую, -єш, сов. в. затруси́ти, -шу́, -сиш, гл. 1) Посыпать, посыпать чѣмъ, засыпать чѣмъ. Як де попріло, — затрушують гречаним борошном. Як докопаю, — хворостняком затрушу. О, як затрусить зеленим маком, то тільки держись берега! — О человѣкѣ, который засыпаетъ укорами, бранью и пр. 2) Только сов. в. Затрясти. З'їхали на грудувату дорогу, то так затрусило.
Кабашний, -а, -е. Кабацкій. Гей, каже, ти, шинкарко молода, ти Насте кабашна.
Кволитися, -люся, -лишся, гл.
1) Быть больнымъ, хирѣть. Вона й кволиться вже, — нездужає.
2) Жаловаться на боль. Перед товариством сором кволитися, а дома заляжу до завтрого. Почав кволитись, що в боку болить.
Компонування, -ня, с. Сочиненіе. У євреїв... писателі мали свій взоровзір компонування.
Мовля́ти, -ля́ю, -єш, гл. Говорить, молвить. Чи се ж тобі гнівитися на Бога, і до його такі слова мовляти? Дидоні низько в ноги впали, а вставиш, їй мовляли так.
Навести́ Cм. наводити.
Неможливо нар. Невозможно.
Оріхарка, -ки, ж. = оріхарь.
Патьохи, -хів, мн. Болтовня. піти у патьохи. Пуститься въ болтовню.
Суховила, -вил, мн. Вилы трезубцемъ съ поперечной перекладиной, — для накладыванія навоза. НВолын.
