Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Гу́тірка, -ки, ж. = Гутір. Г. Барв. 201, 446.
Знахарка, -ки, ж. = знатниця. Од пристріту знахарка бере шклянку чи кухлик води, кида туди жарину, витира хворого сіллю, шпує тією водою і дає й хлиснути її. Ном. № 13927.
Кий I, ки́я, м. 1) Палка, трость. Язик доведе до Київа і до кия. Ном. № 1125. Один тілько мій Ярема на кий похилився. Шевч. 207. 2) Дубина, палка, на концѣ которой шаровидное утолщеніе отъ оставленной части корня. Приходить багато народу з мечами й киями. Єв. Мр. XIV. 43. Ум. кийок, кийочок. Которий козак не міє в себе шаблі булатної, пищалі семип'ядної, той козак кийка на плечі забірає, за гетьманом Хмельницьким ув охотне військо поспішає. Мет. 391, 392. Ув. киюра, кияка, кияра. Як сім раз одважить киякою, то хліба більше не їстимеш. К. ЧР. 273.
Наби́ток, -тку, м. = набуток 1. Набиток злий не спірний. Ном. № 10374.
Невданючий, -а, -е., Ув. отъ невда́ний. Рѣшительно ни къ чему неспособный. Конст. у.
Погодуватися, -ду́юся, -єшся, гл. Покормиться, поѣсть. Котл. МЧ. 481.
Святьоха, -хи, ж. Названіе русалки. Новгородсѣв. у. Грин. III. 117.
Тринпуль, -ля, м. Палка, на которой вѣшаютъ для снятія шкуры убитую овцу: посрединѣ она висить на веревкѣ, а концы ея продѣты въ прорѣзы заднихъ ногъ овцы. О. 1862. V. Кух. 39.
Указник, -ка, м. Указчикъ. Сьогодня не празник, а ти нам не вказник. Ном. № 187.
Черкач, -ча, м. пт. Turdus viscivorus, желтоносый дроздъ. Вх. Лем. 482.
Нас спонсорують: