Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

істиний

Істиний, -а, -е. 1) О деньгахъ: істині гро́ші. Основной капиталъ, деньги безъ процентовъ. 2) Истинный. Шевч. 617. Єсть цьому істина правда. Грин. III. 150.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 199.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ІСТИНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ІСТИНИЙ"
Баландати, -даю, -єш, гл. Качать туда и сюда. Желех.
Дупляк, -ка́, м. Дуплистое дерево. Вх. Уг. 237.
Лю́доньки, -ків, мн. ум. отъ люде.
Позамурзувати, -зую, -єш, гл. Замуслить, испачкать (многихъ). А діти, як опудала, позамурзувані ходять. Г. Барв. 285.
Покутник, -ка, м. Кающійся, отбывающій покаяніе, эпитемію.
Порозвінчувати, -чую, -єш, гл. Развѣнчать (многихъ).
Сміттюга, -ги, ж. Ув. отъ сміття. Множество сору. (Залюб.).
Сотничок, -чка, м. Ум. отъ сотник.
Спідсподу нар. Снизу, со дна. Рк. Левиц.
Уроджай, -джаю, м. = урожай. Грин. І. 284.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ІСТИНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.