Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

інфима

Інфима, -ми, ж. Второй изъ семи классовъ духовн. училищъ и семинарій. Сим. 175.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 199.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ІНФИМА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ІНФИМА"
Безбоязно, нар. Безстрашно, безбоязненно.
Варунок, -нку, м. Боль живота, вѣтры. Мнж. 177. Я хоч що їм, то мені ніякого варунку нема, не так, як буває иншим. Конст. у.
Кошечник, -ка, м. = котики 3, б. ЗЮЗО. І. 129.
Кучерявець, -вця, м. 1) Кудрявый человѣкъ, кудрявичъ. Желех. 2) Раст. Saxifraga aizoon. Лв. 101. Вх. Зн. 31. Ум. кучерявчик. Як їдять та п'ють, то й кучерявчиком звуть. Ном. № 2329.  
Прошнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. = прочнутися. Хата, 15. МУЕ. ІІІ. 77.
Ристю нар. Рысью. Cм. ристь.
Розвітритися, -риться, гл. безл. Сдѣлаться вѣтрено (о погодѣ).
Сохтівний, -а, -е. Годный, пригодный. Шух. I. 170.
Убіжжя, -жя, с. Убожество.
Шевлюга, -ги, об. Дрянь, мерзавецъ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ІНФИМА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.