Дворяни́н, -на, м. 1) Дворовый человѣкъ. Дізналися дворяне та панськії козаки. Ой мати криминина, чорні очі в дворянина. 2) Дворянинъ. На безлюдді й Хома дворянин.
Закла́цати, -цаю, -єш, гл. Застучать зубами.
Збідня́ти, -ня́ю, -єш, сов. в. збі́днити, -ню, -ниш, гл. Дѣлать, сдѣлать бѣднымъ. Будем їх двори сповняти, а свої збідняти.
Зи́кати, -каю, -єш, сов. в. зикнути, -ну, -неш, гл. Кричать, вскрикнуть. Дядько не схотів — ще став зикати на його. Як не крикне, як не зикне. Реве, лютує Византія, руками берег достає; достала, зикнула, встає.
Карасір, -ру, м. Керосинъ.
Несміливий, несмілий, -а, -е. Несмѣлый.
Поноченький, -а, -е. Темный, лишенный свѣта. Скидай сорочку не там, де видко, а на поноченькому.
Пороз'їздитися, -димося, -дите́ся, гл. Разъѣхаться. Пороз'їздились ми нарізно на досвітки.
Рівчик, -ка, м.
1) Ум. отъ рів.
2) = рівчак 3.
Шандра, -ри, ж.
1) Раст. a) Phlomis tuberosa L. Кучерява шандра. б) Marrubium vulgare L. в) Marrubium album L. г) Calamintha Clinopodium Benth.
2) Путь, дорога. Як пообідаєте, паничу, то мерщій у шандру.
3) шандру терти. Мяться, возиться. Як почне шандру терти! поки повернеться, поки зробе!
