Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

інфимист

Інфимист, -та, м. Ученикъ інфими. Сим. 175.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 199.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ІНФИМИСТ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ІНФИМИСТ"
Висудити, -джу, -диш, гл. Добыть судомъ. О ти, Єво невстидлива! з раю сьмя висудила. Гол. IV. 521.
Зазнаки́ нар. Завѣдомо.
Літо́пись, -сі, ж. = іі. лито́пис. К. ЧР. 104.
Настрахатися, -хаюся, -єшся, гл. Напугаться, испугаться. Г. Барв. 518.
Нещасниця, -ці, ж. Несчастная женщина. Ой де ж наша нещасниця, що до нас немає? Чуб. V. 628. Ум. нещасничка. Моя й дочко, моя й нещасничко! Мил. 219.
Перлина, -ни, ж. Жемчужина.
Пугарь, -ря, м. Стаканъ. Шух. І. 101. Ум. пугарчик.
Пустомолка, -ки, ж. Ханжа. Були там чесні пустомолки. Котл. Ен. III. 47.
Чутний, -а, -е. 1) Слышный. Хороша чутка далеко чутна, а погана ще дальше. Ном. № 4452. 2) Чуткій. Чутний я на ніс. Черк. у.
Шкідливий, -а, -е. = шкідний. Синиця — не птиця, бо шкідлива дуже. Ном.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ІНФИМИСТ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.