Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

інфимист

Інфимист, -та, м. Ученикъ інфими. Сим. 175.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 199.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ІНФИМИСТ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ІНФИМИСТ"
Бірник, -ка, м. Мелкій сосновый лѣсъ, сосновая роща. Зміев. у.
Вересклеп, -пу, м. = бересклет. ЗЮЗО. I. 123.
Ґрунь, -ня, м. Хребетъ горы. Шух. І. 1.
Зітну́тися, -тнуся, -не́шся, гл. = зтятися. Сам на сам із перевертнем зітнуся. К. ЦН. 244.
Коропа, -пи, ж. Жаба. Вх. Зн. 28. Ум. коро́пка.
Менджигува́ти, -гую, -єш, гл. = манджувати. Козел. у.
Несподівано нар. Неожиданно; нечаянно.
Повідпихати, -ха́ю, -єш, гл. Оттолкнуть (многихъ). Повідпихала обох од себе.
Рубонути, -ну, -неш, гл. Сильно рубнуть. То розмахувались з усієї сили, що аж шабля свище; то знов один одного тілько манили, а сами чигали, як би рубонуть да й закінчати зразу. К. ЧР. 167.
Сполуденок, -нка, м. Послѣобѣденное время. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ІНФИМИСТ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.