Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

історик

Історик, -ка, м. Историкъ. К. Гр. Кв. І. Ім'я своє потомкам на погорду, історикам на ганьбу не подаймо. К. ЦН. 262.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 200.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ІСТОРИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ІСТОРИК"
Гребли́ця, -ці, ж. Скребница. Вх. Зн. 12.
Дручо́к, -чка, м. Ум. отъ друк.
Зичли́вець, -вця, м. Доброжелатель.
Мета́л, -лу, м. Металлъ. Дещо. К. Бай. 153. Ком. II. 65.
Отут нар. = oттут. Ум. отутеньки, отутечки. Отутеньки ставатимем. Кролев. у. Ось зараз були отутечки. Грин. II. 142.
Паплюжити, -жу, -жиш, гл. Срамить, позорить кого (словами). Желех.
Пісковатиця, -ці, ж. Песчаная земля. Вг. Уг. 259.
Погустішати, -шаю, -єш, гл. Сдѣлаться гуще. Стала висівки корові давати, то погустішало молоко. Черниг. у.
Розсупонити, -ню, -ниш, гл. Развязать супоню.
Талант, -ту, м. Талантъ, дарованіе.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ІСТОРИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.