Дото́чувати, -чую, -єш, сов. в. доточи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Дотачивать, доточить о жидкости), доцѣлить. 2) Прибавлять, прибавить, увеличивать, увеличить. Чим Бог світлость доточив? — Огнем. Як почав я лізти і короткий мотузок не сягав аж до землі, то я візьму вгорі урву, а внизу доточу.
Забормота́ти, -чу́, -чеш, гл. Забормотать. Часом усміхнеться, то насупиться, то забормоче.
Комолий, -а, -е. Безрогій. Комолий віл і ґулею б'є.
Майо́рці, -ців, м. мн. Раст. Zinnia elegans L.
Нестелепа, -пи, об. Неповоротливый, непроворный человѣкъ. Така вже вдалась нестелепа, роззява.
Німців, -цева, -е Принадлежащій нѣмцу.
Плекачка, -ки, ж. Мамка, кормилица, нянька.
Промоція, -ції, ж. Повышеніе; переводъ въ высшій классъ. Промоція у вищий клас.
Розор II, -ру, м. Углубленіе, образуемое плугомъ послѣ извѣстнаго пріема вспашки, а именно: орати в розор — пахать поле, начиная съ краевъ участка и оканчивая на серединной линіи, гдѣ образуется углубленіе, которое и есть розор.
Співробітник, -ка, м. Сотрудникъ. Ну, доброго собі співробітника придбала Польща!
