Говоритися гл. Употребляется только въ 3-емъ лицѣ и чаще всего безлично: говориться, говорилось. Пословиця говориться, а хліб їсться. Дід мовчить, неначе не до його говориться. Ой що ся говорило, то все ж то неправда.
Жа́сний, -а, -е. Страшный.
За́воріння, -ня, с. = ворота.
Охабитися, -блюся, -бишся, гл.
1) — чогось. Забыть, потерять что-либо, воздерживаться отъ чего-либо.
2) — дома. Остаться дома. Я ся охабив дома.
Понапечатувати, -тую, -єш, гл. Напечатать (во множествѣ). По їхньому понапечатувано.
Потаємне нар. Тайно, тайкомъ. Так вона потаємне від мене все переносила до сусідки.
Прямісінько нар. Совершенно прямо, прямехонько. Та так прямісінько й біжить до бідного ягняти. Прямісінько додому.
Скипити, -плю́, -пиш, гл. Прививать.
Совгач, -ча, м. Песть въ сукновальнѣ.
Хаботя, -ті, ж. Неповоротливая, медлительная женщина. Сам піде, або пішла хаботю.
