Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

уволяти

Уволяти, -ля́ю, -єш, сов. в. уволити, -лю, -лиш, гл. Исполнять, исполнить (желаніе). Вволив єси, чого ледачі допевнялись. К. Пс. 244. вволити во́лю. Исполнять желаніе. А циганочко да ворожечка, ой уволи мою волю: да причаруй ти да козаченька, що гуляє зі мною. Н. п.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 312.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УВОЛЯТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УВОЛЯТИ"
Брезулець, -льця, м. = бредулець. Вх. Зн. 4.
Брукувати, -ку́ю, -єш, гл. Мостить камнемъ (улицу). Желех.
Дра́глий, -а, -е. 1) Студенистый. 2) Переносно: слабый, безсильный. Ум. драгле́нький. Як маєш у руці що драгленьке, то пустити мусіш. МВ. (О. 1862. І. 85).
Лі́рик, -ка, м. Лирикъ, лирическій поэтъ. Всі лірики об'являються змолоду. К. Гр. Кв. 17.
Парахвіяльний, -а, -е. Приходской.
Пивище, -ща, с. ув. отъ пиво. К. ЦН. 218.
Підневолювати, -люю, -єш, сов. в. піднево́лити, -лю, -лиш, гл. Покорять, покорить, подчинять, подчинить. Та відьма підневолена мені. К. ПС. 48.
Поодружувати, -жую, -єш, гл. Сочетать бракомъ, поженить (многихъ).
Пустопаш нар. Безъ пастуха. Камен. у. Ходять коні пустопаш. Камен. у. Тоді вони коней пустопаш попускали. АД. І. 118. В полі вже тілько стерні жовтіли та рябіли гуси, а де-де й худобина ходила пустопаш. Св. Л. 63.
Сокирянка, -ки, ж. Кирка. Угор.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова УВОЛЯТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.