Віда, -ди, ж. Вѣсть, слухъ. Хто тобі сказав? — Посилала я сороку білобоку, а вона мені принесла дві віди під правим крильцем: одну про Данила, а другу про Кирила.
Гре́чність, -ности, ж. = Ґречність.
Йойкати, -каю, -єш, [p]одн. в.[/p] йойкнути, -ну, -неш, гл. Плакать, вопить, вскрикнуть. А на зуб собі йойкай! Ні плаче, ні голосить, бо відай не може, лиш часом, часом йойкне: Боже милий. Боже!
Наштирити, -рю, -риш, гл.
1) Подбить, подговорить. Я його наштирю, хай приїде, щоб купив півкварти.
2) Погнать сильно. Він і утретє її прогнав, та як наштире, — вона у дворець.
Негрунтовий, -а, -е. Безземельный.
Прачкун, -на, м. Помощникъ прачки, занимающійся катаньемъ и глаженьемъ бѣлья.
Приморити, -рю́, -риш, гл. Приморить.
Роздимати, -ма́ю, -єш, сов. в. роздути, розідму, -меш, гл. Раздувать, раздуть. Було те Запорожжя як у горні искра: який хоч, такий і розідми з неї огонь. Роздимають його (вогонь) великими шкуратяними міхами. Пику аж роздуло.
Удонити, -ню, -ниш, гл. 1) = удолити. Якого удонили хліба, такий і їжте. 2) Удѣлить. Оце удонили, як льоду.
Школа, -ли, ж.
1) Школа, училище. Синочки зросли — у школу пішли. Виріс хлопчик уже такий, що став у школу ходить.
2) Съ измѣненнымъ удареніемъ: школа́. Школьники. Може думаєте, що дітвора сипнула з хати зустрічати новобранку-товаришку, як то бува з школою? Школа по суботах було ходить туди.
3) (жидівська). Синагога, еврейская молельня. А як то був жид Янкель, то він коло школи похожає та по школі плаче-ридає: школо наша, богомільнице!»
