Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

увінити

Увінити, -ню, -ниш, гл. Дать приданое.  
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 311.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УВІНИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УВІНИТИ"
Вітрянка, -ки, ж. Вѣтренница. Конст. у.
Жичли́вість, -вости, ж. = зичливість. Желех.
Зди́во, -ва, с. = диво. Вх. Лем. 419.
Нано́сити, -но́шу, -сиш, сов. в. нане́сти́, -несу́, -се́ш, гл. Наносить, нанести, приносить, принести. Нанеси, Боже, кудлатого, щоб було за що скубти. Ном. Люде нанесли породіллі мняса, паски, хто яєць, хто молока. Г. Барв. 530. наносити. Cм. наношувати.
Ниніка нар. = нині. Вх. Зн. 41.
Отрута, -ти, ж. Отрава, ядъ. Мет. 90. 88. Хоч у губу візьміть: може з отрутою даєте. Ном. № 11559. Ом. Отрутонька. Чуб. V. 879.
Підкопування, -ня, с. Подкапываніе.
Пробабувати, -бую, -єш, гл. = пробабити.
Прозиватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. прозватися, -звуся, -звешся, гл. Называться, назваться. Стара прозивається Терпилиха Горпина, а дочка Наталка. Котл. Н. П. 390. Ой був в Січі старий козак, прозивався Чалий. О. 1862. IX. І. (Н. п.).
Спильнувати, -ну́ю, -єш, гл. Во время явиться. Вх. Лем. 468.  
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова УВІНИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.