Бакун, -на, м. Nicotina rustica L. Очень крѣпкій курительный табакъ, простой табакъ. Спасибі за тютюн, бо се турецький, не бакун. Ум. бакунець, бакунчик. Ув. бакунище, бакуняка, бакунисько.
Блиск, -ку, м.
1) Свѣтъ. А вже пізно, всі полягали, ніде й блиску не побачиш.
2) Блескъ. Панна.... в золотім колосю, така — аж блиск од неї б'є. Блиск їх сяяв так, що очі засліплялись.
Дре́вко, -ка, с. Ум. отъ дре́во. Деревцо.
Знайда, -ди, об. Найденышъ.
Зобати, -ба́ю, -єш, гл. = дзюбати. Калину зобає, тяженько здихає.
Ковбок, -бка, м. Болѣе толстая часть дерева, уже отрѣзанная отъ вершины. 177. Ум. ко́вбчик.
Нане́забудь нар. Ha память.
Угайство, -ва, с. = угайка. Оце нам угайство тіки, це б дома що вробив, а то сиди отутенька, дожидайсь старшини.
Уривати I, -ваю, -єш, сов. в. увірвати и урвати, -рву, -веш, гл. 1) Отрывать, оторвать; вырывать, вырвать; обрывать, оборвать, срывать, сорвать, перерывать, перервать. Поти збан воду носить, покуль ухо не вворветь. Від його, урвавши поли, тікай. На Чорному морю не добре вчиняє: противну филю зо дна моря знімає, судна козацькі на три часті розбиває. Перву часть ввірвало, — в гирло дунайське замчало; другу часть увірвало, — у землю арабську замчало. Вчепиться дверей і держиться, — так буває, що і двері (в) ворве. От же одна (струна) вже й увірвалась; стривай, і другу увірву. Хто цвіточка увірве, сестру з братом пом'яне. Любисточку ввірвала. 2) Надрывать, надорвать, укорачивать, укоротить. Варвара ночі ввірвала та дня приточила. Ти раненько співаєш, моє серце вриваєш. Нехай він по походах після того не ходить, своїх молодецьких ніжок не вриває. Дума. Нехай.... степу ногами не змірає, живота не вриває. 3) Убѣгать, удирать, удрать. Йому гукають: тривай! а він чим дуж урива. Давай уривати яко мога з того світа. 4) Только сов. в. Ударить. Скрикнув Лушня, як увірвав його по плечі Чіпка. (Такі) різки плетуть, що як урве, то зразу крів'ю спливеш.
Уторувати, -рую, -єш, гл. Уѣздить, укатать, прогорить. Вторований шлях.
