Але́, сз. и меж. 1) Но, однако, впрочемъ. Не родить рілля, але Божа воля. Єсть і біднійші од нас, а живуть же... — Запевне, що живуть; але яка жизнь їх? Хотіла спать, але не спала. Нема нічого без але. 2) Але́ ж, але́ ж бо. Вѣдь, вѣдь; однако уже. Алеж і ти того не зробиш! Ой але ж бо козак Нечай на тоє не дбає, та й з кумою із любою мед-вино кружає. 3) Употребл. въ значеніи: Толкуй! разсказывай! Ну, вотъ! Відкіля се ти тут узявся? — Але, відкіля! Адже ти і зроду тут не бувши та прийшов, а я й часто тут буваю. «Мабуть підсудок?» — Ні! — «Так лев?» — Ні! — «Так мішок з дукатами?» — Ні, ні! «Так папорті цвіток?» — Але-ж! 4) Неужели? Однако! А по чім груші? — По гривні. — Але! 5) Але́-але́! Але́-ж! Какъ бы не такъ! дожидайся! І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! «Годі вилежуватись, іди молотити!» — Але-ж!
Вежа, -жі, ж. 1) Башня. Верх Бескида калинова там же стоїть вежа нова. 2) Тюрьма, заключеніе. Вежу одсиджує. 3) Святочная, на праздникъ Пасхи, игра: пять или шесть мужчинъ становится вмѣстѣ, берясь другъ за друга руками, у нихъ на плечахъ еще два или три, у тѣхъ еще одинъ, и такъ ходятъ. Cм. дзвіниця, оборіг.
Греча́ниця, -ці, ж. Гречневая солома.
За́боцень, -цня, м. Сотъ, кусокъ сотоваго меда. «Давай, діду, меду!»... Пішов, одрізав йому забоцень такого вже гарного, гречаного.
Зігрі́ти, -рію, -єш, гл. Согрѣть.
Зовсі и зовсім, нар. Совсѣмъ, вовсе. Був я там, де люд зовсі не такий, як у нас. От пробі — Великдень, а він зовсім не великий.
На́всторч нар. Стоймя, отвѣсно.
Пиворобниця, -ці, ж. Пивоваренный заводъ. Ой загули да чмелі в горі, пивовари в пиворобниці.
Форст, -та, м. Доска, толщиной къ четыре дюйма.
Шпундра, -ри, ж. Родъ кушанья: кусочки поджаренной съ лукомъ свинины и бураковъ, сваренные въ бураковомъ квасѣ.
