Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

чоловік

Чоловік, -ка, м. 1) Человѣкъ. Перелічив — аж сорок чоловіка. Рудч. Ск. II. 141. Оце вже стало їх шість чоловіка. Чуб. II. 96. 2) Вообще мужчина. Ляхи так одуріють, що жінки між ними стануть розумніші од чоловіків. Стор. МПр. 46. 3) Женатый человѣкъ. Діди з чоловіками поділились на гурточки. О. 1861. XI. Св. 30. В правім притворі стояли чоловіки та парубки; в лівім — діди, на середині — малі хлопці, а в бабинці — молодиці та дівчата. Левиц. І. 13. 4) Мужъ. Чуб. V. 128. Чоловік умер, двоє діток мені покинув. МВ. І. 71. 5) Мужикъ, крестьянинъ. Доля... як лихоманка, не розбіра, на кого насіпається: чоловік, чи пан — їй все однаково. О. 1861. III. 13. Пан — не пан, чоловік — не чоловік. Чуб. II. 370. 6) О волкахъ: штука. Шість чоловіка вовків як нап'яли одного зяйця. О. 1861. V. 69. Ум. чоловічок, чолові́ченько. Іде чоловічок такий маленький. Харьк. Ласкат. чолові́ченько употребл. преимущ. въ значен. 2 — 4 и особенно въ послѣднемъ. Дивітеся, чоловіченьки, які в мене черевиченьки. Чуб. V. 1158. Увійшов хазяїн: «Здорова, жінко моя люба!» — Здоров, чоловіченьку! Драг. 164.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 469.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЧОЛОВІК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЧОЛОВІК"
Багновиця, -ці, ж. 1) Болотное топкое мѣсто. Туви й тягтиме холодний вітер з боліт та багновиць. Дещо. 2) мн. Раст. Oxycossus. Шух. І. 22.
Копиляк, -ка́, м. = копил 3. Вх. Лем. 426.
Овсім нар. = овсі. Борщ не кислий овсім. Уман. у.
Перевалити, -ся. Cм. перевалювати, -ся.
Порозмивати, -ва́ю, -єш, гл. Размыть (во множествѣ).
Почепини, -пин, ж. мн. Надѣваніе на новобрачную головнаго женскаго убора.
Сілкий, сільки́й, -а́, -е́ О соли: обладающій достаточной силой. Сіль-кримка — сілька, а сіль матінка не сілька. Міусск. окр.
Скарбівниця, -ці, ж. Казнохранилище, сокровищница. К. МБ. III. 256.
Сушник, -ка, м. 1) Усохшія вѣтви на деревѣ. 2) Усохшая часть сада, лѣса.
Тріщати, -щу́, -щи́ш, гл. 1) Трещать. На горищі.... тріщало, неначе дах зривало з хати. Стор. МПр. 37. Рвонув він раз, — тенета не тріщать. Гліб. 2) О головѣ: сильно болѣть. Голова від клопоту тріщить. Ном. 3) Исчезать, уничтожаться. Голова болить, а хліб як на огні тріщить. Ном. № 8138. 4) О морозѣ: свирѣпствовать. Тріщи, не тріщи, вже минули водохрещі. Ном. № 516.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЧОЛОВІК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.