Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

чорна

Чорна, -ної, ж. Кутузка. Мир. ХРВ. 204. Обізвався, що (сільський) голова не до діла каже, а той зараз і гукнув: «У чорну його!» О. 1861. VIII. 95. Десятники повели усіх у чорну. Мир. Пов. І. 30.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 470.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЧОРНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЧОРНА"
Бейбас, -са, м. = бельбас. Умієте загадувати, а розгадати так не вмивались. Та й куди вам, таким бейбасам. Кост. (О. 1862. VI. 52).
Вітрильний, -а, -е. Парусный. Желех.
Заба́рвити Cм. забарвляти.
Зіни́ця, -ці, ж. Зрачекъ.
Индор, -ра, м. = индик. Вх. Лем. 421.
Ме́рва, -ви, ж. 1) Мятая, тертая негодная солома. На городі мерва. Грин. III. 659. 2) Дрянь, негодное. 3) мн. = морва.
Поцяцькувати, -ку́ю, -єш, гл. Украсить (предметъ) рѣзьбой, инкрустаціей, вышивкой и пр. Желех.
Родіння, -ня, с. Рожаніе, роды. Мати з родіння померли. Мелитоп. у. Слов. Д. Эварн.
Тарганити, -ню, -ниш, гл. Тащить, тянуть. Борз. у.
Шипот, -та, м. 1) Шепотъ. Чую: шипот, — аж то він шепочеться з дівчиною. Новомоск. у. 2) Струя воды, бьющая съ горы внизъ. Ямпол. у. 3) Порогъ на рѣкѣ. Шух. I. 7.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЧОРНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.