Боровик, -ка, м. 1) Житель бора. 2) Раст.: а) Бѣлый грибъ, Boletus edulis. Як загадав боровик, на всі гриби полковник. б) Daphne cneorum L. в) Chimaphila umbellata Nutt. г) Pyrola minor L. Ум. боровичок.
Вергати, -гаю, -єш, сов. в. верг(ну)ти, -ну, -неш, гл.
1) Бросать, бросить, швырять, швырнуть. Такі дуби верга, то по півтора обіймища.
2) вергнути очима. Взглянуть. Ой шила сорочки, — покоротила, вергла очима на побратима.
Голублення, -ня, с. Ласканіе, лелѣяніе, голубленіе. За голубленням та за милуванням не зчулись, як і ніч минулася.
Знарошне нар. Нарочно, умышленно. Він дав мені знарошне серце мляве, знарошне він лякає мене страхом. Не знарошне він занедбав Квітчин способ малювання наших селян.
Косатий, -а, -е. Съ большими косами. Дві дівки косатих та два парубки усатих.
Мику́литися, -люся, -лишся, гл. Мяться; вилять; хитрить. Усі бояться, микуляться, — чи йти, чи ні? Ич бісова коняка! шоб же рівно йти по дорозі, — ні, вона микулиться туди та сюди та й край!
Ободняк, -ка́, м. Человѣкъ, дѣлающій ободья. Радом.
Пасовий, -а́, -е́ 1) Относящійся къ поясу.
2) — чоботи. Цѣльные сапоги съ неотрѣзнымъ передомъ.
Родовитий, -а, -е. 1) Родовитый, знатный. Чи ти роду багатого, чи ти роду родовитого?
2) Наслѣдственный, прирожденный. Він родовитий злодій.
3) Плодородный. Родовита земля.
Стидувати, -ду́ю, -єш, гл. Стыдиться. Я стидую перед людьми.
