Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4

азик
азия
азият
азиятка
азиятство
азиятський
азияцтво
азияцький
азія
азіят
азіятка
азіятський
азіяцтво
азіяцький
аїр
аїр I
ай! I
ай! II
айбо
айва
ай-вей!
айвівка
ай-вій
айкало
айкати
айно
академик
академичний
академія
акання
акати
акахвист
акахтист
акація
акварелист
акварельний
акец!
аксамит
аксамитка
аксамитний
аксамитовий
акт
актор
акторка
акторський
актьор
актьорка
актьорський
акурат
акуратний
акуратність
акуратнісько
акуратно
але
алембик
алилуйкати
алилуйко
алилуя!
алирник
алмаз
алтиця
аль
альбо
алькир
альт
альтана
альтанка
альтембас
альтовий
алю!
алюрний
аля!
аляр
амбар
амбарь
амбитний
амбиція
амбітний
амбіція
амбон
амбона
амбросити
америка
американець
американка
американський
аминь
амінь
амуниція
амуниця
амфора
аналой
анахтема
анахтемський
анація
ангел
ангель
ангельський
ангеля
ангелян
ангелянець
ангелянка
ангелянський
англієць
англійський
Англія
ангол
анголя
андарак
анде
андека
андрієць
андріяк
ані!
аніж
анкер
анкерь
анкир
ано
ано-лем
Глитати, -таю, -єш, гл. Глотать. Лемішку і куліш глитали. Котл. Ен. І. 11. Хорт глита, глита молоко. Грин. I. 146.
Кимачок, -чка, м. Ум. отъ кимак.
Колачини, -чин, ж. мн. Четвертый день свадьбы (въ Галиціи), когда новобрачные получаютъ подарки. Kolb. I. 311.
Недорід, -ро́ду, м. 1) Неурожай. 2) Недоносокъ; выкидышъ. Зникне собі, мов той недорід, що йому не судилося й на світі жити. К. ХП. 128.
Німчин, -на, м. = німець 1. З ким я буду сю ніч ночувати? Чи з турчином, чи з німчином, ой чи з поляком? Чуб. V. 885.
Поколядь, -ді, ж. Припѣвъ къ колядѣ въ честь хозяина. Гол. IV. 553.
Понаводити, -джу, -диш, гл. Навести (многихъ). Е, та ти тут не один, з тобою ще якісь п'яниці, понаводив уже! Чуб. І. 153.
Прасунок, -нку, м. 1) Скорбь, огорченіе, безпокойство. Ой не услишай, Господи, клятьби моєї, що я своїх синів кляла-проклинала: у своїй голові великий прасунок мала. ЗОЮР. І. 24. 2) Хай йому прасунок! Чортъ съ нимъ. Ном. № 5123. Нехай йому лихий прасунок, як голодом нам помірать. Котл. Ен. III. 24.
Причта, -ти, ж. Исторія, происшествіе. Одному чоловікові була з лісовиком така причта. Г. Барв. 336. Була, бач, мені на віку причта. Левиц. І. 122.
Роскочуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. роскоти́тися, -чуся, -тишся, гл. 1) Раскатываться, раскатиться. Було в мене три орішки, та всі роскотились. Чуб. V. 200. Гріш круглий — роснотиться. Ном. №9924. 2) Разбредаться, разбрестись, разойтись въ разныя стороны. Та ви ж, мої діточки, роскотилися, як горох при дорозі. Мил. 216. Вівці.... роскотилися по толоці, щипаючи.... травицю. Мир. ХРВ. 50. 3) О звукѣ: раздаваться, раздаться, разнестись. Роскотиться по небу глас потужний. К. Іов. 81. Дзвінкий регіт такий чути, що так і роскочується. МВ. ІІ. 182.
Нас спонсорують: