Віхоть, -хтя, м. 1) Мочалка, употребляемая при мытьѣ посуды, утвари и пр. 2) Пучекъ соломы. Віхоть соломи на устілку. Далі трохи присвоєне, стануть палить степи: вийде чоловік у поле, — викреше огню, положить його у солом'яний віхоть, розмаха гарненько та й кине. 3) Горящій клокъ, уносимый вѣтромъ съ пожара. упав віхоть. Случилось несчастье, непріятность. Здається, що сей чоловік буває і крутиться у нас за тим, що дуже поганий віхоть упав, — і він не зна, як перебути сей час. Ум. віхтик.
Найду́шка, -ки, ж. Найденышъ женскаго пола.
Осоружний, -а, -е. Надоѣвшій, противный, постылый, ненавистный. Нехай вони будуть розумні, багаті й письменнійші од нашого Возного, та коли... вони мені осоружні.
Петечина, -ни, ж. = петек. (Cм. петак). Будут гості в кармазині, а ти в лихій петечині.
Пригинати, -на́ю, -єш, сов. в. пригну́ти, -гну́, -гне́ш, гл. Пригинать, пригнуть.
Пукал, -ла, с. Грязь, илъ на днѣ соляныхъ озеръ.
Родонько, -ка, родо́чок, -чка, м. Ум. отъ рід.
Розволочитися, -чу́ся, -чишся, гл.
1) Привыкнуть шляться, таскаться.
2) Избаловаться, развратиться. Жени, мати, свого сина, бо розволочиться.
Строчільний, -а, -е. Употребляемый для строченія. Шило строчільне.
Тломити, -млю́, -ми́ш, гл. Уничтожать, истреблять, поѣдать. Тломили ласощі.
