Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Давну́ти, -ну́, -неш, гл. см. Давити. Желех.
Дору́бувати, -бую, -єш, сов. в. доруба́ти, -ба́ю, -єш, гл. Дорубывать, дорубить. Дорубай оті дрова та повкидай у хлівець, шоб не мокли на дощі. Харьк. у.
Забужува́ти, -жу́ю, -єш, гл. Опалить перья и пухъ (у птицъ). Я вже курча забужувала. Лебед. у.
Закови́знути и закови́зти, -зну, -неш, гл. 1) Застыть, окоченѣть. Такий п'яний, що де упав, там і заковиз. Мнж. 180. Так, як його корчило, бідного хлопця, перед смертю, — так вїн і заковиз. 2) Залечь, запасть. Кохання мабуть йому далеко у серці заковизло. Полт. у.
Мо́кро нар. Мокро. Ум. мокренько, мокре́сенько.
Наддністря́нський, -а, -е. Приднѣстровскій. Желех.
Обміркуватися, -куюся, -єшся, гл. Разсудить, обсудить, размыслить. Обміркуйся гаразд. МВ. ІІ. 112.
Почтивий, -а, -е. Почтенный.
Рядний, -а, -е. Аккуратный, хозяйственный. Сама єм ся дивували, яшм била рядна: єдном мала телятище, і то єм не загнала. Гол. II. 449.
Чортя, -тяти, с. = чортеня. ЗОЮР. І. 75. Вибігло чортя і озирається. Кв.
Нас спонсорують: