Галасливий, -а, -е. 	Крикливый.                         
                        
                                                
                          Гарцівниця, -ці, ж. 1) Шалунья. На всю губу гарцівниця в людях і в господі.  2) Плясунья.                        
                        
                                                
                          Илкий, -а́, -е́	1) О маслѣ: прогорьклый. Не покуштувала масла, як купувала, а воно илке. 
	2) О щелокѣ: ѣдкій.                         
                        
                                                
                          Катів, -това, -тове	1) Принадлежащій палачу. Пекла — бодай катових рук не втекла. 
	2) Бранное слово, употребляемое подобно слову чортів, бісів. Той же козак... один шостак розгадав, да й той к катовій матері у корчмі прогуляв.  іди собі к катовій матері! Иди къ чорту!                        
                        
                                                
                          Колишнійсь, -няясь, -нєєсь	= колишній. Озвалась, блиснувши очима, колишнясь краля.                         
                        
                                                
                          Кугут, -та, м.
	1) = півень. Наш кугут чорнокрилий. 
	2) Названіе вола съ прямыми, расходящимися въ стороны, рогами.                         
                        
                                                
                          Полупати, -паю, -єш, гл. — очима. Похлопать, поморгать глазами. Офіцер полупав-полупав очима, за шапку та й за двері.                         
                        
                                                
                          Присвят, -ту, м. Посвященіе. Присвят усіх моїх творів землякам.                         
                        
                                                
                          
	Стріч, нар. На встрѣчу. Біжить стріч Іван. 
                        
                        
                                                
                          
	Стяга, -ги, ж. Полоса. (Зідрав) стягу шкури з спини.  Сарана летіла довгою стягою.  Соняшний промінь гарячий перекине через хату ясну стягу. Ум. стяжка, стяжечка.