Волока, -ки, ж. 1) Завязка у лаптей, постоловъ и пр. Наступив йому на волоку од постола. Ув. волочище. Вербовими пастолищами, лозовими волочищами. 2) Въ нѣкоторыхъ мѣстностяхъ Стародубскаго и Сосницкаго уу. участокъ, на которомъ нажинаютъ отъ 80 до 100 копенъ ржи (слѣдовательно 8 — 10 десятинъ) съ равнымъ количествомъ земли въ другихъ двухъ смѣнахъ съ извѣстной частью сѣнокоса и даже лѣса или заросли называется чверткою, а четыре такихъ чвертки — волокою.
Доконе́чне нар. Обязательно, непремѣнно. А той доконечне щоб співати. Та він доконешне був у селі. Доконечне треба.
Коржик, -ка, м. Ум. отъ корж.
Неповинно нар.
1) Безъ вины. Кров христіянську неповинно проливали.
2) Не должно.
Окучити, -чу, -чиш, гл. Окружить колышками гнѣздо для поимки птицы.
Санчата, -ча́т, ж. мн. Маленькія сани. Що на горі санчата, — спускаються дівчата.
Спір, спо́ру, м.
1) Споръ. Ні спору, ні ласки.
2) Спорость, успѣшность въ работѣ. У їх великий спір у молочі. Постаріли ми ще за сі годи, — нема й того спору в руках, що й тоді був.
3) ? То були відьми і збірала спір із жита, щоб не було уроджаю.
4) Астма.
5) Нагроможденныя кучи вскрывшагося и снова смерзшагося льда.
Стріпотати, стріпоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. = стрепенути. Крилоньками стріпотіли.
Стрясти, -су, -сеш, гл. Потрясти. Як побачить мене з вами, аж його трясця стрясе.
Хворота, -ти, ж. = хвороба. Не дішов багатий до своєго двора, перестріла богача сильная хворота.
