Залі́м И Зало́м, -ло́му, м. 1) Изгибъ, кривизна. 2) Поворотъ (рѣки, дороги). З) Переломъ. 4) Карнизъ. 5) = заве́ртка 1. Це залом у житі. Бог його знав, хто оце наробив? Заломило, — ми й лишили. 6) Залом. Мѣсто въ лѣсу, гдѣ лежитъ буреломь. Корови і воли пасуть... у за́ломах — лісах, де лежить поламане дерево.
Катований, -а, -е. Наказанный палачемъ; пытанный; измученный.
Купочок, -чка, м. Кучка. Стоїть купочок молодиць і дівчат. Не дав йому Господь діточок купочки, уродилась дівчинка одна одним.
Куций, -а, -е. 1) Короткій, кургузый. Козаченьку чорноусий, чому в тебе жупан куций?
2) Малорослый. Повибігали якісь панночки, куці та бистрії, як сороки. Да й не був він куций, то б то на зріст малий. Куца баба. Cм. баба.
3) Короткохвостый, безхвостый. Такий я добрий куций, як ти з хвостом. Пускать на раду всіх хвостатих, а куцих не пускать. Далеко куцому до зайця!
4) Чортъ. Куцим або куцаком звуть у нас того, хто в пеклі грішників припікає. Ум. куце́нький. У других дочки і в двадцять років ходять в куценькій сукні. Дивись згодя: гуляє неборак в Охрімовій куценькій свитці.
Обельцяний, -а, -е. Сдѣланный изъ обельців. Обельцяне колесо.
Одновірний, -а, -е. Единовѣрный.
Протистися, -нуся, -нешся, гл. Протиснуться. Трудно було протиснутись, так було багато народа.
Роспікати, -ка́ю, -єш, сов. в. роспекти́, -печу, -чеш, гл.
1) Распекать, распечь, раскаливать, раскалить.
2) Раздражать, раздражать. У нас... дуже роспікають людей.... Там, чуєш, прикащик побив чоловіка.
Тараракати, -каю, -єш, гл. Издавать звукъ тарара; твердить одно и то-же; говорить вздоръ.
Цятка, -ки, ж. 1) Ум. отъ цята. Крапинка, пятнышко, точка. Коли б подивитись на землю з неба, то й вона б здавалась нам, як і инші світила небесні, кругленькою цяткою. 2) Капля, капелька. 3) Кусочекъ перламутра, употребляемый для инкрустированья пороховницы изъ оленьяго рога. 4) мн. Родъ орнамента, употребляемаго при раскраскѣ косяковъ и ранъ дверей и оконъ. Ум. ця́точка.
