Варуватися, -руюся, -єшся, гл.
1) Не рѣшаться, стѣсняться. Що, Парасю голубонько? що тобі доброго трапилось? — А вона все варується мені сказати, тілько гляне та счервоніє. Як я тебе вірно люблю да заняти боюся. — Займай, займай, козаченьку, да займай, не варуйся: я за славу сама стану, сама й виговорюся. Сватай, сватай, козаченьку, сватай, не варуйся.
2) Остерегаться; беречься. Котрий іде у старости, то най ся варує.
За́біл, -лу, м. То, при помощи чего жидкая пища получаетъ бѣлый цвѣтъ: сметана, молоко. Сметана у борщі... забіл.
Задубі́ти, -бі́ю, -єш, гл. Окоченѣть. Задубів чоловік на морозі.
Заду́ма, -ми, ж. Задумчивость. Гадюк хотів піймати на її лиці хоч крапельку задуми, хоч крапельку того смутку.
Звалі́ння, -ня, с. = звал. Впиваються до зваління з ніг.
Овийка, -ки, ж. Раст. вьюнокъ, Convolvulus.
Понасолоджувати, -джую, -єш, гл. Насластить (во множествѣ).
Попереважувати, -жую, -єш, гл. Перевѣсить (многое).
Прогодувати, -ду́ю, -єш, гл. Прокормить. То прогодую діти малії і вдови старії.
Сувора, -ри, ж. Суровая рѣчь, внушеніе. Послухай старечої сувори.
