Виникати 1, -каю, -єш, сов. в. виникнути, -ну, -неш, гл.
1) Возникать, возникнуть, появляться, появиться, выходить, выйти. Перед матінков Божов ружа проквітаєш, а з тої ружи пташок виникаєш.
2) Слѣдовать, послѣдовать.
Дити́нка, -ки, ж. Ум. отъ дитина.
Захвоща́тися, -ща́юся, -єшся, гл. Заторопиться, засуетиться. Чого він так захвощався сьогодня їхати? Ну, завтра б і їхав.
Коронний, -а, -е. Коронный, государственный. Гетьману коронному узять себе за шию не давали.
Околичник, -ка, м. Въ циркулѣ или инструментѣ, подобномъ ему, тотъ конецъ, которымъ проводится окружность.
Олгати, олжу, -жеш, гл. Лгать. Встрѣчено въ народи, думѣ: А будемо ми, брати, перед отцем, перед маткою олгати, так буде нас Господь милосердний і видимо й невидимо карати.
Охотливий, -а, -е. = охочий. Найбільше було дітвора охотлива слухати мене.
Пустинник, -ка, м. = пустельник.
Росхитувати, -тую, -єш, сов. в. росхита́ти, -та́ю, -єш, гл.
1) Расшатывать, расшатать. Росхитав стовпа так, що скоро впаде.
2) Раскачивать, раскачать. Не росхитуй човна, бо вивернешся.
Скуп'яга, -ги, м. = скупердяга.
