Вигризати, -ваю, -єш, сов. в. вигризти, -зу, -зеш, гл.
1) Выгрызать, выгрызть.
2) Изгрызть. Вигризла всі молоденькі дубки.
3) Постоянными придирками заставлять, заставить уйти. Хто ж, як не ви, і вигризли її з двору.
Етно́ґраф, -фа, м. Этнографъ.
Заки́слювати, -люю, -єш, сов. в. заки́слити, -лю, -лиш, гл. 1) Дѣлать, сдѣлать кислымъ; пропитывать, пропитать посуду кислымъ содержимымъ. Закислив мені своїм борщем горщик. Не буду макітри закислювати. 2) — душу. Съѣсть чего-либо кислаго (натощакъ передъ выпивкой). Треба хоч душу закислити.
Кульбавочка, -ки, ж. Раст. Hieracium alpinum.
Наба́ки́рь нар. Набекрень. Браво сидів, закинувши набакир смушеву шапку. Взяв набакирь писарь шапку.
Прибій, -бою, м.
1) Планка, бревнышко, прибиваемое вдоль стѣны украинской хаты на аршинъ отъ низу, — на него опираются концы досокъ, изъ которыхъ составленъ піл (на которомъ спять).
2) Geranium palustre.
Свиня, -ні, ж.
1) Свинья. свиня лико волочить. Угроза, означающая: будетъ битъ, бита. Оришко! свиня лико волочить.
2) — морська. Дельфинъ.
3) Родъ игры въ карты. Ум. свинка, свиночка. Ув. свиня́ка. Завтра раненько свиняці хлів загородиш.
Сторопіти, -пію, -єш, гл. = сторонитися.
Стукання, -ня, с. Стучаніе.
Чеськи нар. Въ выраженіи: по че́ськи. Честью, какъ слѣдуетъ. Коли прийшов, вражий сину, то по чеськи сядь.
