Бордюх, -ха, м. 1) Кожа, снятая цѣлою съ козы (или теленка), выдѣланная, завязанная въ тѣхъ мѣстахъ, гдѣ были ноги и хвостъ, а въ томъ мѣстѣ, гдѣ была голова, стягиваемая ремешкомъ, — служитъ какъ мѣшокъ. Бордюх повний муки. Cм. бурдюг. Облупив (козу) бордюгом і дав їму шкуру. 2) = кендюх 3) Мочевой пузырь у животныхъ.
Вигнанець, -нця, м. Изгнанникъ.
Калабайка, -ки, ж. Зарубка на деревѣ для добыванія сока.
Картошка, -ки, ж. Ум. отъ картоха.
Предміщанин, -на, м. Житель предмѣстья. Вийшли до його усі міщане, усі міщане, всі предміщане.
Прибивач, -ча, м. Инструментъ, которымъ вибиваютъ бобрики (Cм.).
Січка, -ки, ж.
1) Рѣзка изъ солоны на кормъ скоту. Коли копі їдять і набік глядять? — Як січку їдять.
2) Монисто изъ коралловыхъ обрѣзковъ.
Сусідонька, сусідочка, -ки, ж. Ум. отъ сусідка.
Хекати, -каю, -єш, гл. = хакати. Як літом собака хекає, виваливши язик, то то, кажуть, він приказує: «на ката хата, на ката хата».
Цяцькатися, -каюся, -єшся, гл. Тѣшиться, забавляться, возиться. Цяцькається, як жид пархами. Не першина було мені цяцькатися з жінотою.
