Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

єрепуд

Єрепу́д, -да, м. Малорослый, но тяжелый человѣкъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 468.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЄРЕПУД"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЄРЕПУД"
Виля́ нар. = біля. Вх. Лем. 398.
Граба́чка, -ки, ж. Работница, сгребающая сѣно или овесъ. Вх. Лем. 405.
Забурти́ти, -рчу́, -ти́ш, гл. 1) Забить, засыпать, залѣпить. Вікна забуртило (снігомъ), — нічого не видко. Мнж. 130. 2) Воткнуть, вонзить. У серце ніж забуртила. АД. І. 304.
Зрадливість, -вости, ж. Вѣроломность, предательство. К. Кр. 17.
Кади и кадивай, нар. = куди. Сяноцк. у. въ Галиціи. Вх. Зн. 23.
Малю́чкий, -а, -е. Малю́хнийУг. Лем. 433.
На́дтічка, -ки, ж. = підтічка. Гол. Од. 20.
Покарбутити, -бучу, -тиш, гл. = покарбуляти. Kolb. І. 196.
Рацавий, -а, -е. = рапавий. Вх. Зн. 58.
Рукодайний, -а, -е. Добровольный. Рукодайний слуга. К. Дз. 74.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЄРЕПУД.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.