Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6

цвічений
цвічення
цвічити
цвоняк
цвонястий
цв'ягнути
цв'якати
цвях
цвяхований
цвяхувати
цвяшкований
цвяшок
це
цебенити I
цебенити II
цебер
цеберка
цебрик
цебрина
цебриця
цебрувати
цегелля
цегельний
цегельник
цегельників
цегельницький
цегельня
цегея
цегла
цеглина
цегловий
цегляний
цеглястий
цегольня
цедрина
цедулка
цей
цекотати
цендибор
цензор
цензорувати
цензура
цент
центаврія
центовий
центро
центротяжний
центурія
ценцерія
цень
цепати
цера
церата
цереґлювати
церемонитися
церемонія
церква
церківка
церківник
церківця
церковний
церькати
цес
цесарець
цех
цеха
цехлити
цехмистер
цехмистриха
цеховий
цеховик
цешка
цєпати
цєп'є
ци
ци!
циб
циб!
циба
цибань
цибатень
цибати
цибатий
цибилатий
цибка
цибнути
цибок
цибулин
цибулина
цибулиння
цибулиця
цибулька
цибульний
цибульовище
цибуля
цибуляний
цибулянка
цибух
цивільний
циган
циганенко
циганити
циганиха
циганія
циганка
циганочок
циганство
циганський
цигануватий
циганча
циганчик
циганчук
циганщина
циганя
цигара
цигарка
цигарковий
цигарник
цигарпара
цигикати
Блідуватий, -а, -е. Блѣдноватый. Левиц. І. Кс. 5. Листя дрібчасте, як на ясенові, тільки блідуватіше. Конст. у.
Вівчаренко, -ка, м. Сынъ пастуха овецъ. Аф. 315.
Горо́хви́на, -ни, ж., также и во мн. горо́хви́ни. Гороховая солома. Мені, мати, скрині та перини, тобі, мати, горох-горохвини. Мет. 212.
Деру́н, -на́, м. 1) Грабитель. Піп-дерун дере і з живого, і з мертвого. Чуб. То такий дерун, що з Xриста зняв би. Ном. № 7409. 2) Взяточникъ. 3) Чесальщикъ шерсти. Вас. 152. Ум. Деруне́ць. Чуб. V. 1164.
Добро́дій, -дія, м. 1) Благодѣтель. Писало і нікому, ані своєму добродієві, не показувало. Хата. 63. Т. Шевченко — наш перший добродій народній. К. (О. 1861. VI. 32). 2) сударь (титулъ) Правда, правда, добродію мій любий. К. ЧР. 6. Кланяюсь, прошу: не остаєте ласкою вашою, добродію, і моїх синів. МВ. ІІ. 113. 3) Господинъ (извѣстное лицо). Добродій N написав нову повість. 4) Шано́вний добро́дію! Високопова́жний добро́дію! Милостивый государь! Правда, 1867, № 10. Лист. П. Куліша. Ум. Добро́дієчко. А де ж він, добродієчку? Кв.
Жа́лощі, -щей и -щів, ж. мн. 1) Скорбь, печаль. Прийми, матінко, віночок з ярої рути, з сердечок. — За жалощами не прийму, за слізоньками не бачу. Свад. п. Никла трава жалощами, гнулось древо з туги: дознавали наші предки тяжкої наруги. К. Досв. 2) Соболѣзнованіе, сожалѣніе. Тоді усі до Марусі: молодиці з питаннями та з жалощами, усі старі баби з радами. МВ. ІІ. 181.
Збогати́ти, -чу́, -ти́ш, гл. = збагатити.
Знадоблятися, -ляюся, -єшся, сов. в. знадобитися, -блю́ся, -бишся, гл. Надобиться, понадобиться, пригодиться. В хазяйстві все знадобиться. Ном. № 10110. Мені з жінкою не возиться, а тютюн та люлька козаку в дорозі знадобиться. Н. п. Ісус Христос народився, всьому світу знадобився. Чуб. III. 321. Знадобилась вона тепер бідолашній Химі. МВ. ІІ. 65.
Позабірати, -ра́ю, -єш, гл. Забрать (многое). Усе позабірала, а синій камінець, що батько звелів купити, я й не взяла в Василя. Кв. В слободі позабірають усе. ЗОЮР. І. 110.
Проминати, -наю, -єш, сов. в. проминути, -ну, -неш, гл. 1) Проходить, пройти мимо, миновать. Не по правді, мій милий, зо мною живеш, що проминаєш мої ворітонька, до иншої йдеш. Чуб. V. 180. 2) Пропускать, пропустить. — А чому ж ти тут квіточки не нашила? — Не вгледіла, та й проминула. Я ось завернусь та нашию. Черниг. г.
Нас спонсорують: