Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6

цімбра
ціна 1
ціна 2
цінитель
цінити
цінований
ціновий
ціновка
цінування
цінувати
цінціпер
цінь I
цінь! II
цінькало
цінькати
ціп I
ціп! II
ціпа-ціпа
ціпивно
ціпило
ціпина
ціпка
ціпкати
ціпкор
ціплятися
ціпов'яз
ціпок
ціпуга
ціпун
ціпура
ціпух
ціпчак
ціпчати
ціркати
ціркованик
цірувати
цірчати
цірчок
цісавий
цісарева
цісарець
цісаречок
цісарик
цісарів
цісарівна
цісарія
цісарка
цісаронько
цісарство
цісарський
цісарщина
цісарь
цісарювати
ціт
цітати
ціточка
цітрин
цітуватися
ціха
ціцаня
ціцати
ціцвірь
ціці-баба
ціцібенька
ціця
цічка
ціша
цішиця
цмакати
цмин
цмок I
цмок II
цмокання
цмокати
цмокатися
цмокнути
цмокнутися
цмоковик
цмоковина
цмокотіти
цмоктання
цмоктати
цмолити
цмулити
цнота
цнотливий
цнотливо
цнотонька
цо!
цоб
цовта
цок!
цокати
цокатися
цокотання
цокотати
цокотнеча
цокотун
цокотуха
цокувати
цомоґи
цомпель
цоркати
цоркіт
цоркотіти
цотатися
цпеник
цубірка
цубом
цуговий
цуголка
цугундер
цуґа
цуґлі
цукар
цукарня
цукерок
цукор
цукрівка
цукровий
Викрикнути, -ну, -неш, гл. Вскрикнуть. А, бабусічко! — було викрикне. МВ. (О. 1862. ІІІ. 39). Брат на мене викрикнув. Федьк.
Вирлоокий, -а, -е. Пучеглазый.
Висиляти, -ля́ю, -єш, сов. в. висилити, -лю, -лиш, гл. 1) Обезсиливать, обезсилить, изнурять, изнурить. 2) Истощать, истощить.
Відлити, -ся. Cм. відливати, -ся.
Звалува́ти, -лу́ю, -єш, гл. Удалиться, уйти, улетѣть (о многихъ). Е, чого тут, у ціх степах і не було? Птиці тієї, звіру!.. Звалувало десь у чужі краї. Мелитоп. у. Слов. Д. Эварн.
Звичайне́нький, -а, -е. , звичайне́нько, нар. Ум. отъ звичайний, звичайно.
Згина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. зігну́ти, -ну́, -неш, гл. Сгибать, согнуть. Негріте залізо не зігнеш. Ном. № 3887.
Припін, -по́ну, м. Привязь. К. Іов. 88. Грин. III. 253. Гей мої коні в хана на припоні. Н. п.
Прокадити, -джу, -диш, гл. Покадить. Чуб. V. 797.
Хмизувати, -зую, -єш, гл. 1) Бить прутомъ. Хмизує добре. 2) Покрывать хмизом.
Нас спонсорують: