Дя́тлів, -лова, -ве. Принадлежащій дятлу.
Лю́бий, -а, -е. 1) Милый; пріятный; хорошій. Бжола летить на любий цвіт. Розмова моя люба та мила. Любого гостя весною частують медком, а в-осени молочком. Така люба рілля, що дитина виросла б, коли б посадив. 2) Возлюбленный. Ізійшов голос із небес: Ти єси син мій любий, що я вподобав. До любої небоги нема далекої дороги. 3) Любовный. У любий місяць уродилась (про дівчину, котру всі кохають). Ум. любенький, любесенький. Тіточко наша любенька, не кидай нас. Там така любісінька дитина.
Обридлий, -а, -е. Опротивѣвшій, противный. Радіючи кинула б вона сей світ: такий він їй гіркий та обридлий.
Плеканий, -а, -е. Заботливо, нѣжно воспитанный.
Поприйматися, ма́ємося, -єтеся, гл. Приняться (во множествѣ).
Пригін, гону, м.
1) Пригонъ.
2) Понужденіе. А що біжить без пригону, без пригону, без повода?
3) у пригоні ходити. О волахъ впряженныхъ въ плугъ: быть во второй средней парѣ.
Прогромаджувати, -джую, -єш, сов. в. прогрома́дити, -джу, -диш, гл. Прогребать, прогресть. Прогромадив ямку і заховав кость.
Сусідський, -а, -е. 1) Сосѣдскій. Вела невеличкого сусідського хлопчика.
2) Принадлежащій сусіду 2. Достаточок був гарненький: сусідських хат зо три, чи з чотирі, клунька, комірки.
Сутяжно нар. = сутужно. Так тяжко, так сутяжно довелося їм жити з Степаном. Сутяжно в чужій чужині, на чужій стороні без порядку погибати.
Туй II, меж. Крикъ на звѣря, подобный крику: тю!
