Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вівчаренко

Вівчаренко, -ка, м. Сынъ пастуха овецъ. Аф. 315.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 203.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІВЧАРЕНКО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІВЧАРЕНКО"
Вш... Cм. уш....
Інфимист, -та, м. Ученикъ інфими. Сим. 175.
Мули́ти 2, -лю́, -ли́ш, гл. Заносить иломъ.
Обмести Cм. обмітати.
Починити, -ню́, -ниш, гл. Сдѣлать. Да що будем робити, що ми починимо? Лукаш. 30. Отаке то йому вража вдова починила. Федьк.
Ростопирювачуватий, -а, -е. Растопыренный. Напхав мішок соломою, щоб ростопирювачуватий був. Мнж. 2.
Татувати, -тую, -єш, гл. Быть отцомъ, имѣть дѣтей. Шейк.
Устаріти, -рію, -єш, гл. Состариться. Уже встарів віл. Н. Вол. у.
Церькати, -каю, -єш, гл. = циркати. Вх. Зн. 78.
Шнир, -ру, м. Въ выраженіи: до шниру. 1) ? Треба всякую папіру підвести як раз до шниру, підвести все під закон. Котл. Од. 491. 2) До тла, до конца. Згорів до шниру. Лохв. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІВЧАРЕНКО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.