Вистрибнути, -ну, -неш, гл. Выскочить, выпрыгнуть. Вона як вистрибне, та на небо, і стала зіркою.
Війтиха, -хи, ж. Жена війтова.
Гарбарювати, -рю́ю, -єш, гл. Заниматься, промышлять скорнячествомъ, скорнячить.
Ґвалт и ґвалт, -ту, м. 1) Крикъ шумъ. Ґвалт і галас. А ґвалту! а крику! 2) Насиліе. Прийшов і взяв ґвалтом. Одняв він гвалтом од убогих козаків і посполитих. Розумом, а не гвалтом мусимо ми усяке лукавство переважати. 3) Восклицаніе: ґвалт! Караулъ! Ґвалт! рятуйте! Ай, ґвалт! сама в хаті, не дам ради кошеняті. Ґвалт, на ґвалт крича́ти. Кричать караулъ. Гукнули як на гвалт. Було ж тобі не любити, а тепер хоч гвалт кричи. На ґвалт би́ти, дзвони́ти. Вить тревогу.
Обцінка, -ки, ж. Оцѣнка. Тому млинові ми обцінки ніякої не робили, а так прямо написав писарь, що він стоїть буть би то сімсот рублів.
Позамотувати, -тую, -єш, гл. Замотать (многихъ). Позамотував руки у вірьовки.
Правда, -ди, ж. Правда, истина. Все згине, тільки правда зостанеться. Вона мене вірно любить, вона мені правду скаже. Ой не по правді, мій миленький, зо мною живеш. на правду сказати. По правдѣ сказать. Бо те тепер, на правду сказати, що рідко де доброго чувати. Ум. правди́ця, правдонька, правдочка. Тілько в дівоньках правдиці, кілько в коновках водиці. Ніхто мені без милої правдоньки не скаже. Скільки в решеті дірочок, стільки, у їх правдочок. Кілько в решеті водиці, тілько парубкам, привдиці.
Решетувати, -ту́ю, -єш, гл. = решетити.
Судити, -джу́, -диш, гл.
1) Судить. Люде горді, неправедні, своїм судом судять. Бог судить не так, як люде.
2) Осуждать, пересуживать. Судять же нас люде. Чом ти до мене звечора не вийшла? Ой як же мені, серце, звечора виходити? Як угледять вороженьки, то будуть судити. Ой нехай же судять, як розуміють: прийде тая годинонька, вони й поніміють.
3) Опредѣлять, назначать. Суди, Боже, звозити, в велику скирту зложити. Не судив мені Бог, кого я любила.
Темнорудий, -а, -е. Темнорыжій.
