Ворітниця, -ці, ж.
1) Доска въ воротной створѣ. Cм. ворота. Дойшли вони до воріт, Остап осадив сало (що ніс) на ворітницю. Иногда во мн. ч.: ворота. Втворіть ворітниці!
2) глуха ворітниця. Столбъ, къ которому привязаны ворота.
Дорі́жка, -ки, ж. 1) Ум. отъ доро́га. 2) Родъ узорной рѣзьбы, которой украшается ярмо. Чумак у дорозі, гуляючи, вирізує (на ярмі) складаним ножем то доріжки, то кривульки, то зубчики. Также у гончаровъ — узоръ при раскраскѣ мисокъ: трехцвѣтная полоска.
Забу́ти, -ся. Cм. забува́ти, -ся.
Заверга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. заве́ргнути, -ну, -неш и заве́ргти, -ве́ржу, -жеш, гл. Забрасывать, забросить, закидывать, закинуть. Прала дівойка хусти на леду, прийшов до неї красний молодець:... «Я ті, дівойко, хусти розмечу». — Як ти розмечеш, я сі позберау. «Я ті, дівойко, праник завержу». — Як ти завержеш, а я сі найду.
Купляти, -ля́ю, -єш, гл. Покупать. Що ти, мій Степане, там будеш куплять? От вони пішли в містечко і почали все куплять.
Нако́шувати, -шую, -єш, сов. в. накоси́ти, -кошу́, -сиш, гл. Накашивать, накосить.
Няти, йму́, йме́ш, гл.
1) Брать.
2) Брать (о рѣжущемъ орудіи). Твоєї шиї міч не йме.
3) няти віри. Вѣрить. З брехні не мруть, та вдруге віри не ймуть.
Порачкувати, -ку́ю, -єш, гл. Полѣзть на четверенькахъ. Присів у борозну й тихо, як той злодій, порачкував.
Пригара, -ри, ж.
1) Пригорѣлыя части кушанья.
2) Сивушное масло, гарь (о водкѣ). Одгонить пригарами горілка.
Скіки мѣст. = скільки. Наносив скіки йому треба було.
